Відмінності між версіями «Післанець»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
// Делегат з'їзду, конгресу і т. ін. — Флоту і в нас нема, — пояснив херсонський післанець. — Всі, які були, судна ті ж таки грабіжники заграбували [пограбували], погнали за море з народним добром (Олесь Гончар, II, 1959, 42); | // Делегат з'їзду, конгресу і т. ін. — Флоту і в нас нема, — пояснив херсонський післанець. — Всі, які були, судна ті ж таки грабіжники заграбували [пограбували], погнали за море з народним добром (Олесь Гончар, II, 1959, 42); | ||
| − | // Представник свого народу у найвищому органі влади. За невтомну працю український народ виявляє О. Є. Корнійчуку своє велике довір'я, незмінно обираючи його своїм | + | // Представник свого народу у найвищому органі влади. За невтомну працю український народ виявляє О. Є. Корнійчуку своє велике довір'я, незмінно обираючи його своїм післанецем до Верховної Ради Радянського Союзу і до Верховної Ради УРСР (Літературна газета, 6.IX 1960, 1); |
// Виходець з іншого середовища, представник іншого народу, що в носісм найхарактерніших ознак та властивостей його. Тут радянських бійців бачили вперше і дивилися на них, як на посланців з іншого, незнайомого світу (Олесь Гончар, I, 1954, 232); | // Виходець з іншого середовища, представник іншого народу, що в носісм найхарактерніших ознак та властивостей його. Тут радянських бійців бачили вперше і дивилися на них, як на посланців з іншого, незнайомого світу (Олесь Гончар, I, 1954, 232); | ||
Версія за 15:36, 18 жовтня 2016
Післанець — дипломатичний представник держави вищого рангу в іноземній державі, або на території держави перебування, (у декількох державах за сумісництвом) і в міжнародній організації. Звання посла може присвоюватися керівникам дипломатичних установ на території конкретної держави.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Особа, яку посилають з яким-небудь терміновим дорученням, повідомленням і т. ін.; гонець. [Тхориха:] Раз увечері прибігає, до нас від Храпка післанець (Панас Мирний, V, 1955, 186); Аж скипів Бертольд, почувши Гордовитую відмову, До поета посилає Посланців тих самих знову (Леся Українка, I, 1951, 384); Допомоги все немає. Стало ясно — не доїхали посланці до штабу, не проскочили крізь вороже оточення (Олесь Донченко, I, 1956, 53); * Образно. Два посланці Країни Рад — міжпланетні автоматичні станції «Венера-5» і «Венера-6» тримають курс до «ранкової зірки» (Радянська Україна, 12.I 1969, 2);
// Представник держави, посланий в іншу державу з якою-небудь дипломатичною місією. Післанець цивілізованої Франції був зодягнутий з виключною, французькою, елеганцією [елегантністю] (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 100);
// Делегат з'їзду, конгресу і т. ін. — Флоту і в нас нема, — пояснив херсонський післанець. — Всі, які були, судна ті ж таки грабіжники заграбували [пограбували], погнали за море з народним добром (Олесь Гончар, II, 1959, 42);
// Представник свого народу у найвищому органі влади. За невтомну працю український народ виявляє О. Є. Корнійчуку своє велике довір'я, незмінно обираючи його своїм післанецем до Верховної Ради Радянського Союзу і до Верховної Ради УРСР (Літературна газета, 6.IX 1960, 1);
// Виходець з іншого середовища, представник іншого народу, що в носісм найхарактерніших ознак та властивостей його. Тут радянських бійців бачили вперше і дивилися на них, як на посланців з іншого, незнайомого світу (Олесь Гончар, I, 1954, 232);
// Виразник і ревний поборник чого-небудь. Славу твою, Києве, несли в віках стародавні і вічні кобзарі, світлі посланці народної правди і мудрість (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 153); У високому палаці над Віслою — варшав'яни відтоді називають його Палацом Миру — ще не раз лунали схвильовані голоси посланців дружби (Семен Журахович, Опов., 1956, 233);
// перен., поет. Провісник чого-небудь. Перший післанець осені промчав по галицькій землі і золотими факелами позначив кордони володінь своєї господині (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 3).
Тлумачення
Посол — згідно з прийнятою в сучасному міжнародному праві класифікацією, закріпленою у Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961 р., це глава дипломатичного представництва І класу; акредитується при главі держави.
Повна офіційна назва — Надзвичайний і Повноважний Посол (англ. Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary).
Віденський регламент 1815 р. визнав за послом на відміну від дипломатичних представників інших класів, так званий представницький характер.
Раніше (у середньовіччі), вважалося, що лише посол, який персонально представляє главу конкретної держави, безпосередньо виступає від імені свого монарха і може вимагати приватної аудієнції у монарха країни перебування. Право призначати посла визнавалося довгий час лише за Росією, Австрією, Великою Британією, Пруссією та Францією.
Сучасне міжнародне право не визнає правових відмінностей між послом і главами дипломатичних представництв інших класів. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. визначає, що «інакше як у відношенні старшинства та етикету, не повинно проводитися ніяких відмінностей між главами представництв унаслідок їх приналежності до того чи іншого класу». Це один з проявів принципу суверенної рівності держав; 2) це вищий дипломатичний ранг, котрий присвоюється дипломатичному персоналу органів зовнішніх зносин.
З утворенням Міжнародного циганського союзу (IRU) з'явився також унікальний рід послів: посли циганського народу.
Ілюстрації
|
|
|
