Відмінності між версіями «Обібрати»

Версія за 17:21, 2 грудня 2015

Обібрати, -ся. См. Оббірати, -ся.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник Грінченка

Оббірати, -ра́ю, -єш, сов. в. обібрати, обберу, -ре́ш, гл. 1) Обирать, обобрать. 2) Объѣдать, объѣсть, обгладывать, обглодать. Сидить хлопець коло стола, курча оббірає. Чуб. V. 653. Тоді вовці-сірохманці нахождали і орли-чорнокрильці налітали, в головках сідали, біле тіло коло жовтої кости оббірали. АД. І. 118. 3) Избирать, избрать, выбрать. Собі місця не обібрав. Чуб. V. 1014. Ні читати, ні писати, а хотять за короля обібрати. Ном. № 7908. Обібрали одного з себе і послали до його баби. Мнж. 87. Ой дівчино люба, мила... ти ж то мене обібрала і одного в світі покохала. Грин. III. 161.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОББИРАТИ, аю, аєш, недок., ОБІБРАТИ, обберу, оббереш, док., перех. 1. з кого — чого, на кому — чому. Знімати щось одне за одним з кого-, чого-небудь. Біжить собака..: — Дівонько-голубонько, обчисть мене, оббери реп'яхи на мені (Українські народні казки, 1951, 338); [Неріса:] Іди. Та оббери ж оте галуззя [лавровий вінок] з своєї голови (Леся Українка, III, 1952, 440); Скиба зняв шапку і підставив під сошник, а тоді обібрав з нього зволочини — посипалось зерно в шапку (Андрій Головко, I, 1957, 332); Обтрушуючись, оббираючи з себе клубки павутиння, офіцери пробираються назустріч один одному (Олесь Гончар, III, 1959, 240); // рідко. Очищати, звільняти кого-, що-небудь від чогось зайвого, непотрібного або шкідливого, знімаючи його одно за одним. А він [дід], старесенький, вже зовсім нездужа..; панькайся коло його, годуй його, оббирай та прибирай (Україна сміється, І, 1960, 219); Сидів [німець] і оббирав шматочок тарані від кісточок (Панас Мирний, I, 1954, 200); Синичка проспівала коротеньку пісню і полетіла оббирати галузки і листя від гусені (Володимир Гжицький, Бел. надії, 1963, 314); // Те саме, що обривати 1. Прохор попростував до саду й почав там оббирати на гілках сухе скручене листя (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 69); Здіймають [хміль] з дротів.., кладуть на землю і там оббирають запашні терпкі кетяги (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 197).

2. чим і без додатка, розм., рідко. Знімати, зрізувати з чого-небудь верхній шар (шкаралупу, лушпиння і т. ін.); чистити, обчищати. Ярина спочатку шпортається по хаті, коло печі, потім сідає оббирати ножем картоплю (Леся Українка, III, 1952, 717); Янцьо.. почав вибирати з-за пазухи незрілі ще лісові горіхи, розкушувати їх зубами, оббирати й заїдати смачно (Ольга Кобилянська, III, 1956, 483).

3. Привласнювати чуже силою або нечесними шляхами; грабувати. Що попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Марко Вовчок, I, 1955, 358); Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 139); Сафроп, зітхаючи, сказав.., що його обібрали бандити, ледве з одною душею вирвався од них (Михайло Стельмах, II, 1962, 220); // Те саме, що обкрадати. — Це вчора піймали злодіїв, кооператив обібрали (Андрій Головко, II, 1957, 169); // Нечесно користуватися чужим. Дядько.. почне закидати: що де в чорта хто не вирветься,.. та все до його, на його шию, об'їдати та оббирати (Панас Мирний, І, 1954, 91).

♦ Оббирати (обібрати) до нитки (сорочки, останнього і т. ін.) — забирати в кого-небудь геть усе; грабувати. — Коли не зроблю цього, моє серце, то завтра тебе до питки обберуть, а післязавтра і до мене твої божі люди доберуться (Михайло Стельмах, I, 1962, 285); Війна завжди одних збагачує і робить щасливими, а других оббирає до останнього (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 461); Одного обібрали до сорочки, другому забрали муку з корита (Лесь Мартович, Тв., 1954, 74); Оббирати (обібрати), як (мов, наче і т. ін.) липку — те саме, що Обдирати (обдерти), як (мов, наче і т. ін.) липку (див. липка). Обібрав, як молоденьку липку! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 212); [Пузир:] Як ви станете самі виправлять мошенників, то мене обберуть, як липку (Карпенко-Карий, II, 1960, 317).

4. перев. док., рідко. Те саме, що обирати 2, 3. — Та тебе б тілько [тільки] в просо за опуда поставити, а не за будівничого оббирати! (Іван Франко, III, 1950, 114); Цар обібрав з-поміж своїх вельможів [вельмож] Людину мовну (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 197); Обібравши місце під стіною, він поволі сів на стілець (Степан Васильченко, I, 1959, 346). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 464.

Ілюстрації

[Файл:Обібрати редагування1.jpg|міні] [Файл:Обібрати редагування2.jpeg|міні]