Відмінності між версіями «Инджибаба»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
ЯГА́, и, жін., також у сполуч. баба-яга. Казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка. Потім і Турна навістила Пресуча, лютая яга; І із сього князька зробила Енею лишнього врага (Іван Котляревський, I, 1952, 178); От хоча б яга... Кажуть, ніби в ступі їздить без коня... (Павло Грабовський, I, 1959, 371); * У порівняннях. Одна була стара мегера — з пасмами сріблястого волосся, що звисало з-під намітки, з гострим носом, спущеним на губу, як у казкової баби-яги (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 112); | ЯГА́, и, жін., також у сполуч. баба-яга. Казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка. Потім і Турна навістила Пресуча, лютая яга; І із сього князька зробила Енею лишнього врага (Іван Котляревський, I, 1952, 178); От хоча б яга... Кажуть, ніби в ступі їздить без коня... (Павло Грабовський, I, 1959, 371); * У порівняннях. Одна була стара мегера — з пасмами сріблястого волосся, що звисало з-під намітки, з гострим носом, спущеним на губу, як у казкової баби-яги (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 112); | ||
// перен., розм. Про злу, сварливу жінку. У сусіди впросилась до такої ж, як сама, яги (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 188); — Злюка, мабуть, — перешіптувались заробітчанки Софії вслід. — Яга! (Олесь Гончар, І, 1959, 102). | // перен., розм. Про злу, сварливу жінку. У сусіди впросилась до такої ж, як сама, яги (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 188); — Злюка, мабуть, — перешіптувались заробітчанки Софії вслід. — Яга! (Олесь Гончар, І, 1959, 102). | ||
| + | |||
| + | Баба-яга — в народних казках — потворна і зла чарівниця. Раз убили брати дику козу, а то не коза була — то була дочка баби-яги (Українські народні казки, 1951, 164). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 14:23, 2 грудня 2015
Инджибаба, -би, ж. Баба-яга. Угор.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник
ЯГА́, и, жін., також у сполуч. баба-яга. Казковий персонаж східних і західних слов'ян; зла баба-чаклунка. Потім і Турна навістила Пресуча, лютая яга; І із сього князька зробила Енею лишнього врага (Іван Котляревський, I, 1952, 178); От хоча б яга... Кажуть, ніби в ступі їздить без коня... (Павло Грабовський, I, 1959, 371); * У порівняннях. Одна була стара мегера — з пасмами сріблястого волосся, що звисало з-під намітки, з гострим носом, спущеним на губу, як у казкової баби-яги (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 112); // перен., розм. Про злу, сварливу жінку. У сусіди впросилась до такої ж, як сама, яги (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 188); — Злюка, мабуть, — перешіптувались заробітчанки Софії вслід. — Яга! (Олесь Гончар, І, 1959, 102).
Баба-яга — в народних казках — потворна і зла чарівниця. Раз убили брати дику козу, а то не коза була — то була дочка баби-яги (Українські народні казки, 1951, 164).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Українська народна казка Закарпаття
