Відмінності між версіями «Тягтися»

Поточна версія на 10:56, 27 листопада 2015

Тягтися, -гнуся, -нешся, гл. 1) Тянуться, тащиться. Ще й у всіх ззаду тяглися довгі хвости. Левиц. Пов. 78. Тягнеться мій Омелько шляхом. Левиц. Пов. 346. 2) Тянуться, стараться не отстать отъ кого. За багатими не тягтись. Ном. № 1415. 3) Продолжаться, длиться. Як насолили багато огірків, до ще й весною тягнуться. Лебед. у. Війна.... тігласі більш як рік. Гн. II. 245.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

ТЯГТИСЯ і ТЯГНУТИСЯ, тягнуся, тягнешся; мин. ч. тягся, лася, лося і тягнувся, нулася, лося; недок.

1. також чим. Випростуючись, витягаючись або пориваючись, рухатися в напрямку до кого-, чого-небудь, намагатися наблизитись. Рука тяглася до чарки (Панас Мирний, III, 1954, 268); Малюк.. раптом тягнеться до поморщеної дідової шиї (Юрій Яновський, II, 1954, 109); — Мамо! — Рученята простягла [Марійка], тягнулась. А мати ніжно горнула до себе, і в очах її блищали сльози (Андрій Головко, I, 1957, 93); Кінь тягнувся до свіжої зелені, до води (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 42); На гілляці стояв на задніх лапах ведмідь, а передніми тягнувся до навислої над ним галузки, де висіли жолуді (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 217); Сидячи край столу, він тягся й собі ложкою до одної миски (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 7); // рідко, розм. Стояти виструнчившись, навитяжку. — Ти сядь, не тягнися, матросе Журба, — поклав йому руку на плече командир (Василь Кучер, Голод, 1961, 125).

2. Мати здатність розтягатися, збільшуватися в довжину, в ширину. Коли спробувати розірвати лист евкомії, він тягнеться, як резина (Літературна газета, 13.V 1958, 1); // перев. у сполуч. із сл. в гору. Ставати вищим у процесі росту, рости. Коли б був я дубом пишним, Простягав би я галуззя До проміння золотого І тягнувся б вгору, вгору (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 56); І тягнуться пшениці пружні стебла До сонця вгору (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 7); Сонька тяглася вгору, давно переросла його [брата] (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 149); Борис підростає, тягнеться вгору (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 211).

3. Прилипаючи, в'язнучи від дотику, переміщатися слідом за чимось. Вулиця Маршалкова перетворилася на суцільне багно, що липким глиняним місивом тяглося за постолами (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 30).

4. Рухатися, поширюватися легкими, тонкими струменями. Порох од конопель, од мичок тягся в комин, неначе дим (Нечуй-Левицький, II, 1956, 185); Крізь дощаний дах тяглися синюваті стрічки диму, що закучерявлювалися й розпливалися в прозорому повітрі (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 194).

5. Будучи прикріпленим, прив'язаним і т. ін. до кого-, чого-небудь, переміщатися за ним. Як приємно.. бачити, Як, з поля повертаючись, Воли ступають, а за ними тягнуться — Зубцями вгору — борони (Микола Зеров, Вибр., 1966, 264); Тягнеться нитка за голкою; // Залишатися після чийогось руху (про слід). Дівча біжить в тяжкім одчаї, Коса їй плечі устеляв, А сльози падають у брід, І кров'ю тягнеться твій слід (Михайло Стельмах, V, 1963, 8).

6. Іти, їхати услід за ким-, чим-небудь. На білому, пишному румаку, у многоцінній [дорогій] збруї, виїхав граф Потоцький..; за ним тягся поїзд потужного лицарства (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 34); Коли з другої вулиці вертались школярі на майдан, за ними тягнувся вже довгий хвіст. Діти, молодь, дядьки (Степан Васильченко, II, 1959, 242); Праворуч їхали вози, тягнулась за возами худоба (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 110); // Повільно рухатися низкою, один за одним. Через село тягнеться військовий обоз (Андрій Головко, I, 1957, 352); В небі тягнулись на північ журавлі і лебеді, зрідка гублячи на землю своє притерте в дорозі пір'я (Михайло Стельмах, I, 1962, 185); // Взагалі повільно рухатися (іти, їхати). Стали на прощу люди сходитись. Звідки вже не тягнуться у той Київ щовесни! (Марко Вовчок, I, 1955, 17); Була вже північ. По темних дорогах тяглися з заходу визволені з неволі радянські люди (Олександр Довженко, I, 1958, 380); Потяг ледве тягся (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 29).

7. Продовжуватися, тривати (перев. довго). Весілля тяглося тиждень (Нечуй-Левицький, III, 1956, 82); Довго тягнеться казка, а там і друга (Борис Грінченко, I, 1963, 282); Мокра осінь у 1919 році тяглася до грудня, а потім зайшла холодна зима (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 128); Йому неодмінно треба поговорити з нею. Так далі тягнутися не може. Сьогодні другий день не вийшла Надійка на роботу (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 33); // Минати, проходити (одноманітно, поволі — про час, життя). Час тягнеться помалу. Сонце наче спинилось на горизонті і глузує з нас (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 96); Не любив Полікарп Чугай довгих зимових вечорів.. Вони тягнулись для нього вічність (Микола Зарудний, На.. світі, 1967, 154); І серед цих чабанських небосхилів, то ясно-червоних уранці, то ще яскравіших — багряних чи жовтогарячих — при заході, відтепер тягнеться твоє безбуремне життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 216).

8. Займати великий простір у довжину; пролягати. Село тяглось без кінця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 242); За селом, в тіні зубчастих горбів, тяглися чорною стрічкою виноградники (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 265); Уздовж річки Ор тягся густий очерет (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 7); Понад горою тягнулася одна вулиця, безлюдна, тиха (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 313); // Бути розташованим, пролягати довгою низкою на якійсь відстані один від одного. Під самими горами тяглися одна за другою рибальські хати в зелених садках та вербах (Нечуй-Левицький, II, 1956, 381); По схилах, перетинаючи шосе, тяглися кількома ярусами траншеї, дзоти (Олесь Гончар, III, 1959, 95); // Бути розміщеним у якому-небудь напрямку (про предмети, що їх можна протягнути на певну відстань — вірьовку, дріт і т. ін.). Від стола до дверей тяглася вірьовка, і Микита зрозумів, що то за допомогою неї Карпо відчиняв двері (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 385); Численні телефонні дроти, — тягнучись одні десь зі степу, інші знизу, із Сивашів, — сходяться жмутком біля освітленого віконця, зникають у ньому (Олесь Гончар, II, 1959, 425);

// Простягаг тися, простелятися (про тіні). Місяць уже сідав, ховаючись за хатами й деревами. По землі тягнулися довгі густі тіні (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 53). 9. перен. Прагнути до чого-небудь, намагатися здобути щось. Душа банувала за чимсь кращим,.. тяглася в інші, кращі світи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 345); Сумирна і чиста душа Чайчихи усе життя тягнулась до того щастя, яке жевріло тільки в переказах і надіях (Михайло Стельмах, I, 1962, 292); // Відчувати потяг до кого-, чого-небудь. Вона тяглась до нього, як квітка до сонця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 143); Я змалечку тягнувся до книг (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 5); Багата наша земля на таланти, тягнуться наші люди до музичної творчості, до пісні (Павло Тичина, III, 1957, 320); // Прагнути зрівнятися в чомусь з ким-небудь, не відстати в чомусь від когось. За багатими не тягтись (Номис, 1864, № 1415); Параска.. тягнеться стати нарівні з сином багатого одкупщика (Панас Мирний, IV, 1955, 138).

10. Докладати багато зусиль, тяжко працювати, з труднощами знаходити кошти для чого-небудь (для свого існування, придбання чого-небудь і т. ін.). Грицько невгавав... — Усе на громаду та на громаду. Що ж громада таке, як не ми? Кому приходиться тягтися, як не нам? (Панас Мирний, III, 1954, 50). Тягтися (тягнутися) з останнього (заст. остатнього) — докладати особливо багато зусиль, надто тяжко працювати, з великими труднощами знаходити кошти на що-небудь. — Громада тяглася з останнього [на судовий процес] (Іван Франко, II, 1950, 49); — Тягнемось, з останнього тягнемось, щоб хоч якусь шкапину придбати (Михайло Стельмах, II, 1962, 414).

11. Звучати протяжно і довго. Надворі вив пес. Уперто, жалібно тяглася нота скарги в темряві (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 330); З долин, мов нота довга і тривала, Хвилясто тягся клич плугатаря (Микола Бажан, Вибр., 1940, 180); За стіною тягнеться жалібна мелодія, дбайливо виконувана майстрами музичної техніки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 364).

12. розм. Бути наявним. — Навіщо тобі хліб купувати, коли, спасибі богу, й свій ще потроху тягнеться... (Панас Мирний, II, 1954, 167).

13. Пас. до тягти, тягнути (у 1—3, 7 знач.).

Ілюстрації