Відмінності між версіями «Заридати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зарида́ти, -да́ю, -єш, '''''гл. ''Зарыдать. ''Ой зачула мати... заплакала, заридала. ''Чуб. V. 152. | '''Зарида́ти, -да́ю, -єш, '''''гл. ''Зарыдать. ''Ой зачула мати... заплакала, заридала. ''Чуб. V. 152. | ||
[[Категорія:За]] | [[Категорія:За]] | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
[http://sum.in.ua/s/zarydaty Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)] | [http://sum.in.ua/s/zarydaty Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
ЗАРИДАТИ, аю, аєш, док. Почати ридати. А то б зарані Гарненько з лиха б напились, А потім з жалю заридали (Тарас Шевченко, II, 1963, 227); А що Катря сліз вилила, то де вже тії й сльози брались. Візьме свою дитину на руки та плаче-плаче! А далі й заридає уголос (Марко Вовчок, I, 1955, 127); Він одвернувся, потім, схлипнувши на повні груди, заридав несподівано, сильно, здригаючись всім тілом (Іван Микитенко, II, 1957, 227). | ЗАРИДАТИ, аю, аєш, док. Почати ридати. А то б зарані Гарненько з лиха б напились, А потім з жалю заридали (Тарас Шевченко, II, 1963, 227); А що Катря сліз вилила, то де вже тії й сльози брались. Візьме свою дитину на руки та плаче-плаче! А далі й заридає уголос (Марко Вовчок, I, 1955, 127); Він одвернувся, потім, схлипнувши на повні груди, заридав несподівано, сильно, здригаючись всім тілом (Іван Микитенко, II, 1957, 227). | ||
Ри́дма заридати — дуже сильно заплакати. Вона ридма заридала, голосно, ревно (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 160). | Ри́дма заридати — дуже сильно заплакати. Вона ридма заридала, голосно, ревно (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 160). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
Див. [[Довідка:Посилання]] | Див. [[Довідка:Посилання]] | ||
</noinclude> | </noinclude> | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] |
[[Категорія:Слова 2015 року]] | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 10:00, 27 листопада 2015
Зарида́ти, -да́ю, -єш, гл. Зарыдать. Ой зачула мати... заплакала, заридала. Чуб. V. 152.
Сучасні словники
Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗАРИДАТИ, аю, аєш, док. Почати ридати. А то б зарані Гарненько з лиха б напились, А потім з жалю заридали (Тарас Шевченко, II, 1963, 227); А що Катря сліз вилила, то де вже тії й сльози брались. Візьме свою дитину на руки та плаче-плаче! А далі й заридає уголос (Марко Вовчок, I, 1955, 127); Він одвернувся, потім, схлипнувши на повні груди, заридав несподівано, сильно, здригаючись всім тілом (Іван Микитенко, II, 1957, 227).
Ри́дма заридати — дуже сильно заплакати. Вона ридма заридала, голосно, ревно (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 160).
Ілюстрації
|
|
|
|
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Посилання
