Відмінності між версіями «Сердитий»

Версія за 14:04, 26 листопада 2015

Сердитий, -а, -е. Сердитый, злой. ЗОЮР. I. 12. Сердитий вітер завива. Шевч.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СЕРДИ́ТИЙ, а, е.

1. Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. Ой, прошу ж я тебе, Не веди ж ти мене, Бо сердиту матір маю, Буде бити мене! (Українські народні пісні, 2, 1965, 364); Те її трохи зупинило, що він сердитого батька син, то й сам мусить бути сердитий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 105); — Та ви не гнівайтесь, Іване Володимировичу, він у нас добрий, тільки сердитий дуже (Олександр Довженко, I, 1958, 454); // Власт. такій людині. Сердита вдача; // Злий, лютий (про тварин). Сердитий вовк лапу сам собі відгризе, а в руки не дасться (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 150).

2. Який сердиться на кого-, що-небудь, який перебуває у стані гніву, роздратування; гнівний. Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу. Давно б списать несамовиту, Так що ж? Сказали б, що брешу, Що на панів, бачиш, сердитий, То все такев і пишу (Тарас Шевченко, II, 1963, 113); — Оце завіз мене в Западинці, бодай вони пропали!.. — Кайдашиха була сердита на Западинці, аж сопла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 318); Вона була сердита, що так дорого досталася їй свита... (Панас Мирний, I, 1949, 257); Кость Григорович приплівся з роботи сердитий і насуплений (Олесь Гончар, IV, 1960, 64); // у знач. ім. сердитий, того, чол.; сердита, тої, жін. Гнівна людина. Сердитого спиняти — гірш роздратувати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 219); // Який виражає гнів, роздратування (про очі, обличчя і т. ін.). Прокоповичка зирнула на чоловіка сердитими очима (Нечуй-Левицький, III, 1956, 68); Генерал побачив на носилках молодого бійця з перев'язаною головою і смаглявим сердитим обличчям (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 505); Широкий лоб його взявся брижами, свіжовиголене кістляве обличчя зімкнулося в сердитій гримасі (Олесь Гончар, III, 1959, 212); — І не смій такого думати мені! — нагло обірвала [Марія] нитку й сердитим поглядом вгаялася в чоловіка (Михайло Стельмах, I, 1962, 136); // Вчинений, зроблений у стані гніву, роздратування. Сердитий стук; Сердитий розчерк; // Викликаний, пройнятий гнівом, роздратуванням. Я чула її гнівний голос, якісь сердиті слова (Панас Мирний, IV, 1955, 345); Офіцер подавав команду, і голос його був тонкий і сердитий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 533); Інтонація Галі була сувора й сердита (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 325); Побрязкувала зброя на бійцях, Лунали короткі сердиті команди (Олесь Гончар, III, 1959, 335). ♦ Під сердиту годину — у той час, коли хтось сердиться; спересердя. Під сердитую годину, Одна [сестра] смиче за чуприну І товченики дає (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 391); Під сердиту руку — те саме, що Під гарячу руку (див. гарячий); Під сердиту руч див. руч.

3. перен. Дуже великої сили прояву (про мороз, вітер і т. ін.). Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Тарас Шевченко, I, 1963, 3); Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни (Панас Мирний, IV, 1955, 298); Серед річки стримів кам'яний острів, через котрий билася.. сердита хвиля (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Пустинний провулок, пізній час, сердитий гуркіт моря внизу... (Олесь Донченко, II, 1956, 347); // розм. Який спричиняє подразнення; їдкий, міцний. Сердита цибуля. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 132.

"Словопедія"

СЕРДИТИЙ під серди́ту годи́ну. Спересердя. Під сердиту годину, ..Одна (сестра) смиче за чуприну і товченики дає (Л. Глібов).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СЕРДИ́ТИЙ, а, е. 1. Схильний сердитися, гніватися (про людину); гнівливий. Ой, прошу ж я тебе, Не веди ж ти мене, Бо сердиту матір маю, Буде бити мене! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 364); Те її трохи зупинило, що він сердитого батька син, то й сам мусить бути сердитий (Барв., Опов.., 1902, 105); — Та ви не гнівайтесь, Іване Володимировичу, він у нас добрий, тільки сердитий дуже (Довж., І, 1958, 454); // Власт. такій людині. Сердита вдача; // Злий, лютий (про тварин). Сердитий вовк лапу сам собі відгризе, а в руки не дасться (Укр.. присл.., 1963, 150). 2. Який сердиться на кого-, що-небудь, який перебуває у стані гніву, роздратування; гнівний. Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу. Давно б списать несамовиту, Так що ж? Сказали б, що брешу, Що на панів, бачиш, сердитий, То все такеє і пишу (Шевч., II, 1963, 113); — Оце завіз мене в Западинці, бодай вони пропали!.. — Кайдашиха була сердита на Западинці, аж сопла (Н.-Лев., II, 1956, 318); Вона була сердита, що так дорого досталася їй свита… (Мирний, І, 1949, 257); Кость Григорович приплівся з роботи сердитий і насуплений (Гончар, IV, 1960, 64); // у знач. ім. серди́тий, того, ч.; серди́та, тої, ж. Гнівна людина. Сердитого спиняти — гірш роздратувати (Укр.. присл.., 1955, 219); // Який виражає гнів, роздратування (про очі, обличчя і т. ін.). Прокоповичка зирнула на чоловіка сердитими очима (Н.-Лев., III, 1956, 68); Генерал побачив на носилках молодого бійця з перев’язаною головою і смаглявим сердитим обличчям (Тют., Вир, 1964, 505); Широкий лоб його взявся брижами, свіжовиголене кістляве обличчя зімкнулося в сердитій гримасі (Гончар, III, 1959, 212); — І не смій такого думати мені! — нагло обірвала [Марія] нитку й сердитим поглядом вп’ялася в чоловіка (Стельмах, І, 1962, 136); // Вчинений, зроблений у стані гніву, роздратування. Сердитий стук; Сердитий розчерк; // Викликаний, пройнятий гнівом, роздратуванням. Я чула її гнівний голос, якісь сердиті.. слова (Мирний, IV, 1955, 345); Офіцер подавав команду, і голос його був тонкий і сердитий (Тют., Вир, 1964, 533); Інтонація Галі була сувора й сердита (Смолич, Світанок.., 1953, 325); Побрязкувала зброя на бійцях. Лунали короткі сердиті команди (Гончар, III, 1959, 335).

◊ Під серди́ту годи́ну — у той час, коли хтось сердиться; спересердя. Під сердитую годину, Одна [сестра] смиче за чуприну І товченики дає (Гл., Байки.., 1959, 391); Під серди́ту ру́ку — те саме, що Під гаря́чу ру́ку (див. гаря́чий); Під серди́ту руч див. руч. 3. перен. Дуже великої сили прояву (про мороз, вітер і т. ін.). Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Шевч., І, 1963, 3); Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни (Мирний, IV, 1955, 298); Серед річки стримів кам’яний острів, через котрий билася.. сердита хвиля (Н.-Лев., III, 1956, 127); Пустинний провулок, пізній час, сердитий гуркіт моря внизу… (Донч., II, 1956, 347); // розм. Який спричиняє подразнення; їдкий, міцний. Сердита цибуля. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 132. Сердитий, а, е. Сердитый, злой. ЗОЮР. I. 12. Сердитий вітер завива. Шевч. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 115.

Ілюстрації

Медіа