Відмінності між версіями «Спантеличити»
(Створена сторінка: '''Спантеличити, -чу, -чиш, '''''гл. ''Сбить съ толку. ''Чоловіка спантеличить мирськая суєта. ''К...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Спантеличити, -чу, -чиш, '''''гл. ''Сбить съ толку. ''Чоловіка спантеличить мирськая суєта. ''К. ЧР. 138. | '''Спантеличити, -чу, -чиш, '''''гл. ''Сбить съ толку. ''Чоловіка спантеличить мирськая суєта. ''К. ЧР. 138. | ||
[[Категорія:Сп]] | [[Категорія:Сп]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/spantelychenyj Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | |||
| + | СПАНТЕЛИ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. | ||
| + | 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спантеличити. Павло підскочив до Гриценка, і той, розгублений і спантеличений несподіванкою, випустив 3 Рук рушницю (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 137); Спантеличений такою увагою і сердечністю, Боровий справді не знав, як і дякувати (Ярослав Гримайло, Незакінч. роман, 1962, 176); Яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини, і вкрай спантеличений пацюк кинувся у прогризену в підлозі дірку (Олесь Донченко, II, 1956, 10). | ||
| + | 2. у знач. прикм. Розгублений, зніяковілий, збентежений. — Хіба я хоч коли більше червінця правив за будь-яку требу? Спантеличені селяни не знали, що сказати хитрому панотцеві (Михайло Стельмах, I, 1962, 266); Він дав задній хід і зовсім близько під'їхав до спантеличеного хлопця (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 102); Козирнувши, дружинник повертав квиток спантеличеній Марії. — Приємно познайомитися: теж аматор драмгуртка (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 46); | ||
| + | // Який виражає розгубленість, замішання, здивування, збентеженість. Повернулась [Катюша] до Ілька, який невдоволено поглядав на наші спантеличені обличчя (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 31); Прийшов [крейсер] ніби для того, щоб розбентежити їхню молоду уяву, привернути до себе спантеличені погляди і цих підлітків-старшокласників (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 36). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Smailiki-30.gif|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:I.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hal-yang-perlu-diperhatikan-sebelum-memesan-sablon-kaos-jakarta-selatan.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | Див. [[Довідка:Посилання]] | ||
| + | </noinclude> | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Інститут людини}}}]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Версія за 20:49, 25 листопада 2015
Спантеличити, -чу, -чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.
|}
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)
СПАНТЕЛИ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спантеличити. Павло підскочив до Гриценка, і той, розгублений і спантеличений несподіванкою, випустив 3 Рук рушницю (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 137); Спантеличений такою увагою і сердечністю, Боровий справді не знав, як і дякувати (Ярослав Гримайло, Незакінч. роман, 1962, 176); Яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини, і вкрай спантеличений пацюк кинувся у прогризену в підлозі дірку (Олесь Донченко, II, 1956, 10). 2. у знач. прикм. Розгублений, зніяковілий, збентежений. — Хіба я хоч коли більше червінця правив за будь-яку требу? Спантеличені селяни не знали, що сказати хитрому панотцеві (Михайло Стельмах, I, 1962, 266); Він дав задній хід і зовсім близько під'їхав до спантеличеного хлопця (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 102); Козирнувши, дружинник повертав квиток спантеличеній Марії. — Приємно познайомитися: теж аматор драмгуртка (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 46); // Який виражає розгубленість, замішання, здивування, збентеженість. Повернулась [Катюша] до Ілька, який невдоволено поглядав на наші спантеличені обличчя (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 31); Прийшов [крейсер] ніби для того, щоб розбентежити їхню молоду уяву, привернути до себе спантеличені погляди і цих підлітків-старшокласників (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 36).
Ілюстрації
|
|
|
[[Зображення:|x140px]] |
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Інститут людини}}}]]
