Відмінності між версіями «Васильок»
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
Давно це було. | Давно це було. | ||
Жив на світі дід Василько; була в нього онучка. Якось пішла онучка на тік і знайшла там якесь зернятко; прибігла до діда й каже: «Дідусю, що се за зерно?» | Жив на світі дід Василько; була в нього онучка. Якось пішла онучка на тік і знайшла там якесь зернятко; прибігла до діда й каже: «Дідусю, що се за зерно?» | ||
| − | + | —Ось що, дівчинко: посій його, нехай виросте, — тоді й побачимо, що воно за зерно». | |
Онучка посіяла й стала поливати. Із зернятка виросли квіти. Тоді вона зрізала їх, зв'язала в пучечок і поклала за образи. Довго вони там лежали, поки, нарешті, зовсім усохли. | Онучка посіяла й стала поливати. Із зернятка виросли квіти. Тоді вона зрізала їх, зв'язала в пучечок і поклала за образи. Довго вони там лежали, поки, нарешті, зовсім усохли. | ||
Якось онучка взяла цей пучечок, понюхала: добре пахне. Понесла дідові; понюхав він і каже: «Яке добре, пахуче!» | Якось онучка взяла цей пучечок, понюхала: добре пахне. Понесла дідові; понюхав він і каже: «Яке добре, пахуче!» | ||
| − | — | + | — Як же квіти ці звуться?» — запитала онучка. Саме в цей час діда покликала баба: «Васильку! |
А онучка вирішила, що це квіти так звуться — васильками, й каже: «Так це васильки? Дідусю, давай назвемо їх васильками!» | А онучка вирішила, що це квіти так звуться — васильками, й каже: «Так це васильки? Дідусю, давай назвемо їх васильками!» | ||
З того часу й дізнались люди про васильки. | З того часу й дізнались люди про васильки. | ||
Версія за 20:47, 25 листопада 2015
Васильок, -лька, м. Раст. а) Ocimum Basilicum. Вх. Пч. I. 11. б) Amarantus paniculatus L. ЗЮЗО. I. 111. в) Amarantus sanguinemus L. ЗЮЗО. I. 166. г) Salvia dumetorum Andrz. ЗЮЗО. I. 135. д) — польовий. Thymus acinos. Лв. 102. Без васильків і без рути спочивайте, дітиШевч. 204. Нехай Марусі вільце в’ють з хрещатого барвінку, з запашного васильку, з червоної калини. Нп. Ум. Васильочок. А у садочку два висильочки. Мет. 142.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВАСИЛЬКИ, ів, мн. (одн. васильок, василька, чол.; збірн. васильок, льку, чол.).
1. Кущова трав'яниста рослина з запашними синіми квітками, що в давнину використовувалася при певних народних обрядах; деякі види її вирощуються як ефіроолійні культури. Без васильків і без рути Спочивайте, діти (Тарас Шевченко, I, 1951, 143); Всюди так хороше, чисто; пахощі од васильків та м'яти окривали всю хату (Панас Мирний, II, 1954, 232); [Дружки (співають):] В долину, ..в долину По червону калину, По хрещатий барвінок, По зелений васильок (Марко Кропивницький, II, 1958, 64); Васильки (базилік) вирощують для одержання ефірного масла (Колг. Укр., 4, 1957,
2. Квіти цієї рослини. — Я більше люблю польові квіти — волошки, васильки... (Олесь Донченко, I, 1956, 508); * У порівняннях. [Князь:] Ті очі, сині, як васильки.. Се ти, моя єдина, Моя сердешна, незабутня доню (Іван Франко, IX, 1952, 222).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Як люди дізнались про васильки
Давно це було. Жив на світі дід Василько; була в нього онучка. Якось пішла онучка на тік і знайшла там якесь зернятко; прибігла до діда й каже: «Дідусю, що се за зерно?» —Ось що, дівчинко: посій його, нехай виросте, — тоді й побачимо, що воно за зерно».
Онучка посіяла й стала поливати. Із зернятка виросли квіти. Тоді вона зрізала їх, зв'язала в пучечок і поклала за образи. Довго вони там лежали, поки, нарешті, зовсім усохли. Якось онучка взяла цей пучечок, понюхала: добре пахне. Понесла дідові; понюхав він і каже: «Яке добре, пахуче!»
— Як же квіти ці звуться?» — запитала онучка. Саме в цей час діда покликала баба: «Васильку!
А онучка вирішила, що це квіти так звуться — васильками, й каже: «Так це васильки? Дідусю, давай назвемо їх васильками!»
З того часу й дізнались люди про васильки.
