Відмінності між версіями «Пшик!»
(додано шаблон) |
(додано текст) |
||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ПШИК, виг. | ||
+ | 1. Звуконаслідування, що означає шипіння води, пари на чомусь розжареному, гарячому. | ||
+ | |||
+ | 2. розм. Уживається як присудок за знач. пшикати. Ледачий з їх москаль та й миршавий козак! Чи трапиться стрілять... — пшик порох на пановці [панівці]!.. Уже й злякалися! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 185). | ||
+ | |||
+ | 3. у знач. ім. пшик, у, чол., зневажл. Ніщо, дурниця. Зробив з лемеша пшик! (Номис, 1864, № 7609); [Старшина:] Купили хріну, треба з'їсти.. А то думають, думають, ні вголос, ні мовчки; а ляхи догадаються — от тобі й пшик! (Тарас Шевченко, I, 1963, 96); піти на Косів» — в тім був і початок, і середина, і кінець. А як, що,.. чи не зійде все на пшик або ще на що гірше — до того мисль не доходила (Гнат Хоткевич, II, 1966, 226); Сідав [Іван] писати — горів, серце його радісно стискалося.. А тут з великого замаху вийшов пшик (Петро Колесник, Терен.., 1959,. 185). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 01:13, 25 листопада 2015
Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипѣніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желѣза. Употребл. какъ существительное: пшик, ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Ном. № 1858. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. «Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру» .... «Не сокиру, а серп». А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: «от тобі, каже, й пшик». Ном., стр. 284, № 1858.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ПШИК, виг.
1. Звуконаслідування, що означає шипіння води, пари на чомусь розжареному, гарячому.
2. розм. Уживається як присудок за знач. пшикати. Ледачий з їх москаль та й миршавий козак! Чи трапиться стрілять... — пшик порох на пановці [панівці]!.. Уже й злякалися! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 185).
3. у знач. ім. пшик, у, чол., зневажл. Ніщо, дурниця. Зробив з лемеша пшик! (Номис, 1864, № 7609); [Старшина:] Купили хріну, треба з'їсти.. А то думають, думають, ні вголос, ні мовчки; а ляхи догадаються — от тобі й пшик! (Тарас Шевченко, I, 1963, 96); піти на Косів» — в тім був і початок, і середина, і кінець. А як, що,.. чи не зійде все на пшик або ще на що гірше — до того мисль не доходила (Гнат Хоткевич, II, 1966, 226); Сідав [Іван] писати — горів, серце його радісно стискалося.. А тут з великого замаху вийшов пшик (Петро Колесник, Терен.., 1959,. 185).