Відмінності між версіями «Цотатися»
(Створена сторінка: '''Цотатися, -таюся, -єшся, '''''гл. ''— '''з ким'''. Ссориться, враждовать. Фр. (Желех.). [[Категорія...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
'''Цотатися, -таюся, -єшся, '''''гл. ''— '''з ким'''. Ссориться, враждовать. Фр. (Желех.). | '''Цотатися, -таюся, -єшся, '''''гл. ''— '''з ким'''. Ссориться, враждовать. Фр. (Желех.). | ||
[[Категорія:Цо]] | [[Категорія:Цо]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/svarka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | СВАРКА, и, жін. | ||
| + | 1. Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами. Ми перечули через людей, що зчинилась сварка між шинкарем і Чайченком і що вигнав шинкар Чайченка з шинку (Марко Вовчок, I, 1955, 245); Зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Максим Рильський, III, 1961, 172); Сварка кінчилася тим, що Женя образливо вигукнула: «Ти не подруга мені! Не хочу більше тебе знати!» — і побігла (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 36); | ||
| + | // Голоси людей, що сваряться. Старий Павло вийшов із хати, зачувши жінчин голос і сварку з синами (Ольга Кобилянська, III, 1956, 476); Батько, зачувши сварку, люто накричав на них (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 218); | ||
| + | // Стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин. Їй навіть чудно» що з ковалихою вони часто у сварці (Михайло Коцюбинський. II. 1955, 43). | ||
| + | Заходити (зайти) в сварку; Заводити (завести) сварку — починати сваритися. — Нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила, — кажу (Марко Вовчок, I, 1955, 6); Не було в селі такого газди. Щоб ти з ним у сварку або в бійку Не зайшов (Іван Франко, XIII, 1954, 344); Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив (Осип Маковей, Вибр., 1956, 325). | ||
| + | 2. Грубі, образливі слова; лайка. його зневажали й били, на селі його били, від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143). | ||
| + | 3. рідко. Нахваляння зробити кому-небудь прикрість, учинити зло; погроза. Не дай же, боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину..! (Панас Мирний, IV, 1955, 181). | ||
| + | ==[http://slovopedia.org.ua/41/53409/272849.html Словник синонімів]=== | ||
| + | |||
| + | СВАРКА | ||
| + | гризня, гризотня, звада, заїдня, колотнеча, р. свара, д. змажка, с. чвари, РОЗБРАТ, п! НЕЗГОДА; Д лайка; Р. погроза; сварня. | ||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/47/53409/343407.html Українсько-російський словник]=== | ||
| + | СВАРКА | ||
| + | ссора; перебранка, разг. перепалка, свара | ||
| + | заходити, зайти в сварку — затевать, затеять ссору | ||
| + | у сварці (з ким) — в ссоре (с кем) | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сора 1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:5299934c3d2bb.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Fullsize.jpg |x140px]] | ||
Версія за 22:37, 24 листопада 2015
Зміст
Словник Грінченка
Цотатися, -таюся, -єшся, гл. — з ким. Ссориться, враждовать. Фр. (Желех.).
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СВАРКА, и, жін. 1. Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами. Ми перечули через людей, що зчинилась сварка між шинкарем і Чайченком і що вигнав шинкар Чайченка з шинку (Марко Вовчок, I, 1955, 245); Зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Максим Рильський, III, 1961, 172); Сварка кінчилася тим, що Женя образливо вигукнула: «Ти не подруга мені! Не хочу більше тебе знати!» — і побігла (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 36); // Голоси людей, що сваряться. Старий Павло вийшов із хати, зачувши жінчин голос і сварку з синами (Ольга Кобилянська, III, 1956, 476); Батько, зачувши сварку, люто накричав на них (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 218); // Стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин. Їй навіть чудно» що з ковалихою вони часто у сварці (Михайло Коцюбинський. II. 1955, 43).
Заходити (зайти) в сварку; Заводити (завести) сварку — починати сваритися. — Нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила, — кажу (Марко Вовчок, I, 1955, 6); Не було в селі такого газди. Щоб ти з ним у сварку або в бійку Не зайшов (Іван Франко, XIII, 1954, 344); Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив (Осип Маковей, Вибр., 1956, 325).
2. Грубі, образливі слова; лайка. його зневажали й били, на селі його били, від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143). 3. рідко. Нахваляння зробити кому-небудь прикрість, учинити зло; погроза. Не дай же, боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину..! (Панас Мирний, IV, 1955, 181).
Словник синонімів=
СВАРКА гризня, гризотня, звада, заїдня, колотнеча, р. свара, д. змажка, с. чвари, РОЗБРАТ, п! НЕЗГОДА; Д лайка; Р. погроза; сварня.
Українсько-російський словник
СВАРКА ссора; перебранка, разг. перепалка, свара заходити, зайти в сварку — затевать, затеять ссору у сварці (з ким) — в ссоре (с кем)
Ілюстрації
|
|
|
