Відмінності між версіями «Каламарь»
(hnguil) |
|||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:каламарьчик_3.jpg|x200px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:каламарьчик_3.jpg|x200px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:каламарьчик_5.jpg|x200px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:каламарьчик_5.jpg|x200px]] | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
<div align="right"></div> | <div align="right"></div> | ||
| Рядок 32: | Рядок 30: | ||
# Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 74. | # Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 74. | ||
| − | |||
# Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | # Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
Поточна версія на 12:45, 24 листопада 2015
Каламарь,-ря, ч.
«Словарь української мови»
Каламарь - 1) Чернильница. Піп жне з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212.
2) Пузырекъ.
3) Сосудъ, въ которомъ гуцульскіе плотники держать разведенную въ водѣ сажу. Шух. І. 88. Ум. каламарчик.
Сучасні словники
Каламарь -
1. Чорнильниця. До голови йшли.. писарі з перами й здоровими каламарями в руках (Н.-Лев., III, 1956, 24); Йому марилось: ось маленька світла кімнаточка, ..стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар (Хотк., І, 1966, 43); Олівці, пера та каламарі тихо брязнули в ранцях за плечима (Смолич, II, 1958, 110).
2. Невеличка пляшка. Пішла стара, мов каламар Достала з полиці (Шевч., І, 1951, 51).
3. перен., зневажл. Дрібний канцелярський службовець; писака. Цур тобі, мерзенний Каламарю… (Шевч., І, 1951, 246).
Каламарь - інструмент для письма, приладдя для зберігання чорнил (звідси інша назва — чорнильниця, порівн. рос. Чернильница) і вмочування в нього предмета для письма (найчастіше пера) під час писання; в Україні особливого поширення набув у козацькі часи.
Слово «каламар» є історичним — ще в добу Середньовіччя запозичено українською мовою за посередництва польської (пол. kałamarz) з латини — calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, в свою чергу, походить від грецького слова каламос (грец. κάλαμος) «тростина», оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма.
Ілюстрації
|
|
|
|
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 74.
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
