Відмінності між версіями «Розірвати»

Версія за 10:47, 24 листопада 2015

Розірвати, -ся. См. Розривати, -ся.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

РОЗРИВА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., РОЗІРВА́ТИ, зірву́, зі́рвеш, док.

1. перех. Різкими рухами, ривками розділяти на частини, шматки; роздирати. [Храпко:] Що ще за повістка? Тьфу! (Розрива її, кида і плює) (Мирний, V, 1955, 203); З’явився Шовкун і, опустившись перед Сіверцевим на. одне коліно, став швидко розривати бинт… (Гончар, III, 1959, 264); Ліда сіла за стіл, пише листа, спинилась, перечитує, розірвала написане, встала (Корн., І, 1955, 140); // Розпечатувати, відкривати (пакет, конверт, телеграму і т. ін.). Блаженко та Козаков одразу взялися старанно перев’язувати Черниша, розриваючи свої засмальцьовані пакети (Гончар, III, 1959, 141); Дорош узяв блакитний конвертик і похапцем розірвав. На маленькому аркушику було надруковано всього кілька рядків (Тют., Вир, 1964, 193); // Робити рваним, дірявим (одяг, взуття). З.. риданням металась вона в малій своїй літній хатині, б’ючись грудьми об стіни, розриваючи на собі одяг (Довж., І, 1958, 93): Мариня тим часом поправляла косу, одежу на собі. — Побили? — звернулась до неї мати. — Не били. Спідницю, здається, розірвали. Насилу вирвалась (Вас., І, 1959, 199); // Заподіювати комусь рани, подряпини; ранити кого-, що-небудь. Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло, — захищала тільки очі (Кач., II, 1958, 70); Очевидячки, ніж, ударивши тіло, розірвав його далі (Ю. Янов., II, 1958, 128); // Умертвляти, роздираючи на частини, шматки. — Так колись моя коза На льоду кричала, Як там її звірина, Бідну, розривала (Рудан., Співомовки.., 1957, 29); Орда за нами. Ой, вона ще ближче! От зараз кинеться і нас розірве (Л. Укр., I, 1951, 313); // перен. Порушувати цілісність чого-небудь, роз’єднувати щось. Хіміки випаровують з нього [газу] складні молекули, розривають їх з допомогою тепла і високого тиску (Наука.., 1, 1965, 23); У великій світовій війні вирішується історична доля українського народу. Чи буде він жити і процвітати в єдиній передовій державі, чи розірвуть його на частини на довгі віки, розділять кордонами? (Довж., III, 1960, 61).

◊ Думки́ розрива́ють мо́зок (че́реп) — хтось відчуває біль у голові від тяжких роздумів. Думки тягучі й важкі, вони розривають мозок, Юрію страшно поворухнутись, так болить.. тіло (Кочура, Зол. грамота, 1960, 183); Я йду далі. Думки розривають череп мені й снуються все навколо одного й того ж (Кол., На фронті.., 1959, 13): Розрива́ти (розірва́ти) на шматки́ кого — звертатися до кого-небудь з проханнями, дорученнями і т. ін., не даючи й хвилини спокою; Розрива́ти (розірва́ти) се́рце (ду́шу, гру́ди) — примушувати страждати, переживати, мучитися. В’ється вона [туга] коло серця, Серце розриває (Рудан., Тв., 1959, 118); — Скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих. От що мою душу розриває! От що моє серце розшарпує! (Вовчок, І, 1955, 348); Розпач, відчай розривали їй груди, хвилинами з’являвся такий жах, що ціпеніло серце (Донч., V, 1957, 431); Розрива́ти (розірва́ти) ува́гу чию — заважати кому-небудь бути уважним. Таке безнастанне наслухування так розривало його увагу, що не міг нічого з прочитаного розуміти (Март., Тв., 1954, 242).

2. перех. Розносити на частини, осколки, руйнувати вибухом, пострілом, висаджувати в повітря. Коли раптом Мов грім ударив, куля розірвала Завчасно стіну, і каміння гостре Посипалось навколо (Л. Укр., І, 1951, 115); // безос. То таки був постріл! І одначе не розірвало її [рушницю] (Гончар, Тронка, 1963, 307).

3. перех. Роз’єднувати, розсувати що-небудь з’єднане, суцільне, утворюючи між його частинами просвіт, прогалину. Тихович нервовим рухом розриває лози і йде далі (Коцюб., І, 1955, 209); Спалені губи з трудом розривала [баба] та білим язиком їх зволожувала (Стеф., І, 1949, 44); Загін ішов з боями,.. розривав кільця облав і збирав сили для наступу (Дмит., Наречена, 1959, 95); Війнув вітер, розриваючи димову хмару (Добр., Очак. розмир, 1965, 148); Гнат розірвав конем коло, що замикало його з усіх боків, підскочив до однієї з каруц (Тют., Вир, 1964, 70); // безос. [Ялина (вбігає):] Чи чули новину! Греблю розірвало.. біля опусту… (Кроп., IV, 1959, 353); // перен. Порушувати, переривати що-небудь. Тишу розривають оплески і схвильований гомін (Стельмах, II, 1962, 17); Щось чорне та пелехате закрило світло і розірвало музику (Коцюб., II, 1955, 216); // розм. Розводити в різні боки, розбороняючи. Один із тих вояків, що скочили розривати зчіплених панів, зареготався, а другий сплеснув в долоні (Фр., III, 1950, 313); З великими зусиллями розірвали їх [братів] (Ірчан, II, 1958, 28).

◊ Розрива́ти (розірва́ти) сон — будити. Мавра ніч не спала, неспокійні думки розірвали сон (Горд., Дівчина.., 1954, 47).

4. перех., перен. Переривати, припиняти те, що зв’язує кого-небудь із кимсь певними стосунками. Там розриваєте старий контракт, тут пишете новий (Л. Янов., І, 1959, 432); Забіг би [сотник] на край світу, та уже шлюбу не розірве (Кв.-Осн., II, 1956, 217); — Імператор Никифор.. вчинив безумство, коли розірвав мир і хоче почати війну з болгарами (Скл., Святослав, 1959, 292); Нема в світі такої сили, яка змогла б похитнути і розірвати єдність радянських республік (Ком. Укр., 9, 1967, 20); [Барабаш:] Скажіть одверто, ви вирішили розірвати нашу дружбу? (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 65); Засобами сатири викриває П. Козланюк панство і українських попів, які прагнули розпалити полум’я націоналізму, розірвати союз українців з революційною Росією (Рад. літ-во, 3, 1957, 17).

Розрива́ти зв’язки́ з ким — припиняти спілкування, стосунки з ким-небудь. Він.. на власні гроші набув сотню примірників, щоб послати на село, до своїх, і таким робом довести, що, вірний демократичній засаді, не розриває зв’язків з народом (Коцюб., І, 1955, 162).

5. неперех. Припиняти будь-які стосунки, відносини з ким-небудь. То була хвилина, Коли з самим собою розірвав [Л. Толстой] — Із тим, колишнім (Рильський, Сад.., 1955, 30); Казимир не одержував від мене відповіді на свої листи, а замість того напевне дістав повідомлення від батьків про те, що я з ним розірвала (Вільде, На порозі, 1955, 159); // Рішуче відмовлятися від чого-небудь, зрікатися чогось. — Коли б швидше видужати і тоді розірвати з минулим (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40); В багатьох країнах виникли комуністичні партії, які розірвали з опортуністичним II Інтернаціоналом (Рад. Укр., 4.XI 1954, 3).

6. перех., перен. Знищувати те, що обмежує чиюсь свободу, самостійність, що є обтяжливим для кого-небудь. Хто пута рабства розрива, Мечем свободи добува? (Граб., І, 1959, 489); Отак у келії правдивий Іван Гус думав розірвать Окови адови!.. і диво, Святеє диво показать Очам незрящим [незрячим] (ІІІевч., I, 1963, 263); І встане велетень з землі, розправить руки грізні, і вмить розірве на собі усі дроти залізні (Л. Укр., І, 1951, 460).

I. Розривати, ва́ю, єш, сов. в. розірвати, ву, веш, гл. Разрывать разорвать. Черепаха знає, де єсть розрив-трава: як обгородити її гніздо, то вона сим зіллям зараз розриває. Чуб. І. 66. А вовчик сіресенький воли розірвав. Чуб. V. 308. Розірвали моє серце на дві половині. Чуб. V. 308. Шлюбу не розірве: казав бо при вінчанні, що не покину її аж до смерти. Кв.

II. Розривати, ва́ю, єш, сов. в. розрити, рию, єш, гл. Разрывать, разрыть, раскапывать, раскопать.

Ілюстрації

• Rozirvaty4.jpg.jpg

  Опис1

Медіа

Див. також

Джерела та література

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К., Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. - 1440 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К., Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728 с.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 559.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 55.

Зовнішні посилання

http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy

http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh