Відмінності між версіями «Мла»

Версія за 09:24, 24 листопада 2015

Мла

Мла (мли, ж. Мгла.) - імла, мряка, морок, темінь, темрява

Сучасні словники

1. Неосвітлений простір; темрява. Скільки тут, на землі, У нічній темній млі, ..Плаче юних сердець (Рильський, І, 1956, 23); * Образно. Смертельна мла Ще молодого не зв’ялила, А двох старіших обпалила, Холодні очі сповила (Мал., III, 1957, 480); // перен. Політичний гніт, відсталість і безкультур’я. Як наші предки вчилися ставати На дві ноги, — вони [краса і думка], немов орли. Вели змагання щире і завзяте, Щоб вирвать нас із вікової мли (Рильський, II, 1946, 7).

2. Непрозоре повітря, насичене водяною парою; туман. Долини були заповнені млою (Фр., IV, 1950, 268); Мла раннього осіннього вечора спускалася над містом (Собко, Вогонь.., 1947, 4); * У порівн. Народу щоб було, як мли (Ю. Янов., І, 1954, 19); // Дрібний дощ, сніг, які стушовують, згладжують обриси предметів. Стояла мряка над землею, А ми очима і душею Ловили промені у млі (Олесь, Вибр., 1958, 391).

3. Повітря, насичене димом або найдрібнішим пилом. Здалеку йшла на село хмара куряви, .. сонце пірнуло в неї і розсипалось рожевою млою (Коцюб., II, 1955, 16); Над висілком стояла сіра мла від диму і пороху (Панч, Синів.., 1959, 106).

4. Прозорі випари, рух яких ледве помітний у жаркий день; марево (у 3 знач.). Воно [море] мліло у спеці літнього дня, дихало млою і, делікатними тонами зливаючись з далеким небосклоном [небосхилом], чарувало й вабило у свою чисту, теплу й радісну блакить (Коцюб., 1,1955, 284); Неначе дивний хор в липневій теплій млі, — це з зорями небес землі злилися зорі (Сос., II, 1958, 14).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Заголовок сторінки

Сучасні словники

1. Неосвітлений простір; темрява. Скільки тут, на землі, У нічній темній млі, ..Плаче юних сердець (Рильський, І, 1956, 23); * Образно. Смертельна мла Ще молодого не зв’ялила, А двох старіших обпалила, Холодні очі сповила (Мал., III, 1957, 480); // перен. Політичний гніт, відсталість і безкультур’я. Як наші предки вчилися ставати На дві ноги, — вони [краса і думка], немов орли. Вели змагання щире і завзяте, Щоб вирвать нас із вікової мли (Рильський, II, 1946, 7).

2. Непрозоре повітря, насичене водяною парою; туман. Долини були заповнені млою (Фр., IV, 1950, 268); Мла раннього осіннього вечора спускалася над містом (Собко, Вогонь.., 1947, 4); * У порівн. Народу щоб було, як мли (Ю. Янов., І, 1954, 19); // Дрібний дощ, сніг, які стушовують, згладжують обриси предметів. Стояла мряка над землею, А ми очима і душею Ловили промені у млі (Олесь, Вибр., 1958, 391).

3. Повітря, насичене димом або найдрібнішим пилом. Здалеку йшла на село хмара куряви, .. сонце пірнуло в неї і розсипалось рожевою млою (Коцюб., II, 1955, 16); Над висілком стояла сіра мла від диму і пороху (Панч, Синів.., 1959, 106).

4. Прозорі випари, рух яких ледве помітний у жаркий день; марево (у 3 знач.). Воно [море] мліло у спеці літнього дня, дихало млою і, делікатними тонами зливаючись з далеким небосклоном [небосхилом], чарувало й вабило у свою чисту, теплу й радісну блакить (Коцюб., 1,1955, 284); Неначе дивний хор в липневій теплій млі, — це з зорями небес землі злилися зорі (Сос., II, 1958, 14).

Ілюстрації