Версія за 23:21, 23 листопада 2015

Словник Грінченка

Цькувати, -кую, -єш, гл. Травить. На що ж ти собаками цькуєш? Шевч. 316. Рябко, уджга! цькував дід та все лаявся. Левиц. Пов. 227.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦЬКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. чим і без додатка. Створювати стук, шум при ударах, поштовхах, коливаннях, розривах і т. ін. Довгий широкий маятник коло стінного годинникар тихо стукав серед страшної тиші (Нечуй-Левицький, II, 1956, 79); Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 415); Чує [мати], в хаті хтось стукав лядою (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 9); * Образно. — Гармати — то ґрунт, — стукав своїм дерев'яним голосом генерал. — Поставлю дві гармати.., і маємо весь Львів у руках (Іван Франко, III, 1950, 319); // З силою ударяти, бити по чому-небудь. Корній сам співав дужим голосом, зсунувши брови та від часу до часу стукаючи кулаком по столі (Леся Українка, III, 1952, 561); Дзвонить білобородий професор-голова. Стукає дзвоником по столу (Олександр Довженко, I, 1958, 48); // Ударяючи в двері, вікно і т. ін., сповіщати про що-небудь, подавати стуком умовний сигнал. — Сплять, видно. Треба стукати в кухонне вікно, щоб одсунули, — подумав він, уступаючи в двір (Панас Мирний, III, 1954, 220); Цього року ще й жайворонки не затремтіли над засніженими полями, а кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: — Гей, люди! Економія вже пише контракти! (Михайло Стельмах, I, 1962, 186); * Образно. Смутна звістка обходила село, стукала тремтячими пальцями у вікна, викликала ладоських селян на занесені снігом вулички (Іван Микитенко, II, 1957, 309); Світанок стукав у скло Рожевим пальцем (Максим Рильський, II, 1946, 118); // Падаючи або торкаючись, ударяти по чому-небудь (про вітер, дощ і т. ін.). Стука дощ у кришу [дах] (Павло Грабовський, I, 1959, 339); Вітерець гойдав суху гіллячку клена, і вона стукала в шибку, немов дятел: тук-тук (Микола Зарудний, Світло, 1961, 67); // Те саме, що стріляти1. Десь далеко дуже швидко, наче наввипередки, стукали зенітки (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 157); // перен., розм. Друкувати на друкарській машинці; // перен., розм. Минати, сповнюватися (про вік). Професор гірко осміхнувся своїм думкам.. Минає сімдесят один рік! На жаль — не обминає. Стукає! Найдошкульніше слово серед інших слів. З кожною річницею стукав міцніше (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 50).

Стукати пальцем по лобі див. палець.

2. Сильно битися, пульсувати внаслідок збудження, переживання і т. ін. (про серце, кров). Її серце зворушується болісним передчуттям і стукає несамовито (Ольга Кобилянська, I, 1956, 343); Збуджено від передчуття майбутніх пригод і тайгової волі стукало серце (Олесь Донченко, II, 1956, 27); Думки шугали у Тасиній голові, кров стукала в скроні (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 150); // безос. Нарешті він захекався, не міг більше дихати, у скронях стукало й дзвеніло (Іван Микитенко, II, 1957, 327). ♦ У стук серце стукає (стукало) див. серце. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 802.

Іноземні словники

Цькувати

(рус) Травить, натравливать Весь день цькували собак на лиса - Весь день натравливали собак на лису.

(eng) Hunt

цькувати собак - to bait (with dogs)

проганяти - to hunt away

переслідувати- to hound

шукати - to hunt for

Медіа

Ілюстрації