Відмінності між версіями «Гілляка»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Див. також)
 
Рядок 16: Рядок 16:
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гілляка3.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гілляка3.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:гілляка2.jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:гілляка2.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
 
 
|}
 
|}
  

Поточна версія на 20:37, 23 листопада 2015

Гілляка, -ки, ж. Вѣтвь, большая вѣтвь. Нагинай гілляку, доки молода. Ном. № 6007.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГІЛЛЯ́КА, и, жін., розм. Те саме, що гілля. Заревіла престрашенна буря,.. гілляки тріщать, ламаються, падають (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 413); Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (Павло Тичина, I, 1957, 240). ♦ На гілляку [почепитися] — повіситися. [Юхим:] Як з таким батьком, то краще на гілляку! (Марко Кропивницький, II, 1958, 45).

Фразеологічний словник української мови

пови́снути на гілля́ці (на вербі́). 1. Заподіяти собі смерть; повіситися. (Домаха:) Коли б одна була, може б у річку кинулася або повисла на гілляці; а тепер мушу жити, хоч важко..! (М. Кропивницький); Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала б пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (Ірина Вільде). 2. Бути страченим через повішення. — А ти забула, що я давно на смерть вирокований (приречений), що коли б упіймали зараз, то вже завтра, може, повис би на гілляці (В. Гжицький).

Ілюстрації

Гілляка.jpg Гілляка3.jpg Гілляка2.jpg

Медіа

Див. також

http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%93%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 69.

Зовнішні посилання