Відмінності між версіями «Окація»

Версія за 20:28, 23 листопада 2015

Ока́ція, -ції, ж. Акація. Понасажувано... окацій. О. 1862. IV. 70.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

АКА́ЦІЯ, ї, жін. Назва кількох видів посухостійких дерев або кущів з білими чи жовтими квітками. Гаряче повітря було повне гострих пахощів акацій і розливало якусь розкіш на ввесь двір (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Одеса лежала на крутому узгір'ї в садах акацій і каштанів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 65). ▲ Біла акація — дерево з пахучими білими квітками. У нас (себто у кубанців) уже одцвіла біла акація (Володимир Самійленко, II, 1958, 466); Жовта акація — чагарник з жовтими квітками. Коло самого дому, під вікнами, росли кущі жовтої акації (Нечуй-Левицький, II, 1956, 38). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 26.

"Словопедія" Українсько-російський словник

Універсальний словник-енциклопедія

АКАЦІЯ дерево або кущ; поширена в субтропіках і тропіках обох півкуль; листки парно-перисті або зредуковані до філодій; квітки дрібні, жовті, зібрані в суцвіття - голівку або колос; з деяких видів одержують камедь, дубильні речовини, ефірну олію, деревину для столярних виробів; в Україні а. називають робінію звичайну (біла а.) і карагану дерев'янисту (жовта а.).

Словник іншомовник слів

АКАЦІЯ акація; ж. (гр.) назва кількох видів посухостійких дерев або кущів з білими чи жовтими квітками.

Ілюстрації