Відмінності між версіями «Арніка»
(Додано опис слова в словниках) |
(Додано літературу до джерел) |
||
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 61.<br /> | ||
+ | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 17-18. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== |
Версія за 19:55, 23 листопада 2015
А́рніка, -ки, ж. Раст.: баранникъ горный, Arnica montana. Шух. І. 21.
Зміст
Сучасні словники
Словопедія - словник іншомовних слів
арніка; ж.
(лат.)
рід трав'янистих рослин родини складноцвітих. Поширені в Північній Америці, Європі й Азії. Суцвіття А. гірської використовують у медицині.
Академічний тлумачний словник
1. Висока багаторічна трав’яниста рослина з жовтими квітками; широко використовується в медицині. Тут виростала поміж.. камінням висока пишна арніка (Коб., І, 1956, 470); Майже двісті видів лікарських рослин входить до місцевої флори [Українських Карпат], серед них арніка гірська, тирлич жовтий, чемерник червонуватий (Наука.., 10, 1961, 36).
2. фарм. Ліки, виготовлені з квітів цієї трави.
Публічний електронний словник української мови
а́рніка — висока багаторічна трав’яниста рослина з жовтими квітками; широко використовується в народній медицині; у народі її називають а́рником, скусівнико́м, ча́рником, а́нгельським зіллям; горілчаний настій квіток арніки використовують для швидкого загоювання ран, а також при лікуванні серцевих хвороб; за легендою, за допомогою цієї рослини князь Данило Галицький вилікувався від «дихавиць» за 40 днів і ночей; князь хотів щедро нагородити цілителя, але коли кинулися його шукати, то не знайшли (очевидно, пішов у гори чарівне зілля збирати, адже арніка водиться перев. в Карпатах).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 61.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 17-18.