Відмінності між версіями «Потерча»
(Створена сторінка: '''Потерча, -чати, '''''с. ''Дитя, умершее безъ крещенія. Потеб. III. 59. Ум. '''Потерчатко. '''Гн. І. 168. ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
'''Потерча, -чати, '''''с. ''Дитя, умершее безъ крещенія. Потеб. III. 59. Ум. '''Потерчатко. '''Гн. І. 168. | '''Потерча, -чати, '''''с. ''Дитя, умершее безъ крещенія. Потеб. III. 59. Ум. '''Потерчатко. '''Гн. І. 168. | ||
| − | [[Категорія: | + | |
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===== Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. ===== | ||
| + | '''[http://sum.in.ua/s/potercha ПОТЕРЧА́] ''', ати, сер., фольк., заст. | ||
| + | |||
| + | 1. Дитина, що вмерла нехрещена. ''[Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата!'' (Леся Українка, III, 1952, 218); ''Гойдаються пташенята в сонці на гіллі; гниють мої потерчата у сирій землі...'' (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 83); * У порівняннях. ''В голову навіть просочуються думки про марність життя, але він відмахується од них, мов од потерчат'' (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 498). | ||
| + | |||
| + | 2. зневажл. Загублена, або взагалі чужа дитина; приблуда. ''— А отсі голопуп'ята — то королівські діти? Тьфу, та й погані ж потерчата!'' (Іван Франко, IV, 1950, 67); | ||
| + | // лайл. — Помалу ви, потерчата! — скрикнула налякана Маріора, притримуючи стіл рукою (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 186). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ===== Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. ===== | ||
| + | '''[http://ukrlit.org/slovnyk/потерчата потерча́та]''' (одн. потерча́ = поторо́ча) — | ||
| + | |||
| + | 1) у народних повір’ях — померлі нехре́щені ді́ти; живуть по озерах і болотах; можуть заманювати людей; ходять у темноті з каганчиками; у «Лісовій пісні» Лесі Українки: ''«Потерчата в руках мають каганчики, що блимають, то ясно спалахуючи, то зовсім погасаючи»'', ''«Потерчата озиваються жалібно, подібно до жаб’ячого кумкання»''; також, літаючи над землею, вимагають «хреста», бо якщо не дістануть його, то підуть у пекло; | ||
| + | |||
| + | 2) опудало; вживається також як лайливе слово.''Перед ним стояла не Пріська, не вродлива молодиця, а якась потороча (Л. Яновська);'' | ||
| + | |||
| + | 3) дух померлого, який нібито може привиджуватися людям; також персонаж народних казок, легенд; уживається як традиційне порівняння. ''Колись рабу Твоєму, Боже, ти в привидді глаголав'' (П. Куліш); ''Снилась мені моя мати, потороча уночі: в поторочі чорні очі і жупан на плечі(пісня)''; | ||
| + | |||
| + | ==[https://uk.wikipedia.org/wiki/Потерча#.D0.90.D0.BD.D0.B0.D0.BB.D0.BE.D0.B3.D1.96.D1.97_.D1.83_.D1.96.D0.BD.D1.88.D0.B8.D1.85_.D0.BD.D0.B0.D1.80.D0.BE.D0.B4.D1.96.D0.B2 Аналогії у інших народів]== | ||
| + | Вірування в душі нехрещених дітей перекликаються із віруваннями інших християнських народів. Приміром, греки вірили, що телонії — діти, померлі без хрещення, — живуть у ранкових туманах. Душі цих дітей літають над полями й луками барвистими метеликами, бджолами та іншими комахами, живлячись соком квітів. Матері курили ладаном перед образом Богородиці, щоб заспокоїти тіні своїх нещасних немовлят. | ||
| + | |||
| + | У росіян нехрещених дітей було заведено ховати у болоті: це відображало уявлення про потерчат як про демонічних істот, здатних нашкодити. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | <gallery> | ||
| + | 01552073.jpg | ||
| + | 12852.jpg | ||
| + | </gallery> | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|HQS7GMGcX9Q}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
Поточна версія на 17:38, 23 листопада 2015
Зміст
Словник Грінченка
Потерча, -чати, с. Дитя, умершее безъ крещенія. Потеб. III. 59. Ум. Потерчатко. Гн. І. 168.
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976.
ПОТЕРЧА́ , ати, сер., фольк., заст.
1. Дитина, що вмерла нехрещена. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Леся Українка, III, 1952, 218); Гойдаються пташенята в сонці на гіллі; гниють мої потерчата у сирій землі... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 83); * У порівняннях. В голову навіть просочуються думки про марність життя, але він відмахується од них, мов од потерчат (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 498).
2. зневажл. Загублена, або взагалі чужа дитина; приблуда. — А отсі голопуп'ята — то королівські діти? Тьфу, та й погані ж потерчата! (Іван Франко, IV, 1950, 67); // лайл. — Помалу ви, потерчата! — скрикнула налякана Маріора, притримуючи стіл рукою (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 186).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
потерча́та (одн. потерча́ = поторо́ча) —
1) у народних повір’ях — померлі нехре́щені ді́ти; живуть по озерах і болотах; можуть заманювати людей; ходять у темноті з каганчиками; у «Лісовій пісні» Лесі Українки: «Потерчата в руках мають каганчики, що блимають, то ясно спалахуючи, то зовсім погасаючи», «Потерчата озиваються жалібно, подібно до жаб’ячого кумкання»; також, літаючи над землею, вимагають «хреста», бо якщо не дістануть його, то підуть у пекло;
2) опудало; вживається також як лайливе слово.Перед ним стояла не Пріська, не вродлива молодиця, а якась потороча (Л. Яновська);
3) дух померлого, який нібито може привиджуватися людям; також персонаж народних казок, легенд; уживається як традиційне порівняння. Колись рабу Твоєму, Боже, ти в привидді глаголав (П. Куліш); Снилась мені моя мати, потороча уночі: в поторочі чорні очі і жупан на плечі(пісня);
Аналогії у інших народів
Вірування в душі нехрещених дітей перекликаються із віруваннями інших християнських народів. Приміром, греки вірили, що телонії — діти, померлі без хрещення, — живуть у ранкових туманах. Душі цих дітей літають над полями й луками барвистими метеликами, бджолами та іншими комахами, живлячись соком квітів. Матері курили ладаном перед образом Богородиці, щоб заспокоїти тіні своїх нещасних немовлят.
У росіян нехрещених дітей було заведено ховати у болоті: це відображало уявлення про потерчат як про демонічних істот, здатних нашкодити.
