Відмінності між версіями «Вівтарь»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 58: Рядок 58:
  
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
 
+
===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 +
===[http://slovopedia.org.ua/ Словопедія]===
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут Суспільства]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут Суспільства]]
[[Категорія:Слова 2015 року]]  
+
[[Категорія:Слова 2015 року]]
 
+
Вівтар -
+
іменник чоловічого роду.
+
'''(Орфографічний словник)'''
+
 
+
Вівтар -
+
у давніх народів — місце для жертвоприношень; жертовник. Правителі Херсонеса поставили бронзову статую Діофанта в повному озброєнні в акрополі., міста біля вівтаря найбільш шанованої богині (Історія СРСР, І, 8, 1956, 19).
+
'''(Великй тлумачний словник)'''
+
 
+
Вівтар -
+
відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований престол. Кайдаш пішов у вівтар служити за паламаря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); Вона краще за дяка спостерігала, як отець Павло махав рукою з вівтаря, мовляв: «Хутчій кінчай там» (Яків Качура, II, 1958, 23).
+
'''(Тлумачний словник української мови)'''
+
 
+
Вівтар -
+
приносити (принести, покласти і т. ін.) що на вівтар вітчизни (перемоги, науки і т. ін.), уроч. — жертвувати чим-небудь в ім'я вітчизни (перемоги і т. ін.). Тобі [Україно] несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (Володимир Самійленко, I, 1958, 88); Багато жертв в ім'я перемоги принесла наша молодь на вівтар Батьківщини (Радянська Україна, 14.XII 1946, 1).
+
'''(Академічний тлумачний словник)'''
+
 
+
Вівтар -
+
східна підвищена частина християнського храму, призначена для відправлення служби.
+
'''(Словник іншомовних слів Мельничука)'''
+
 
+
Вівтар -
+
1. Жертовний камінь нагорі піраміди у народів Стародавньої Америки, у якому малося невелике заглиблення для спалювання сердець, які виривалися з грудей живих людей.
+
 
+
2. Підвищення де курилися пахощі, символізуючи жертву Агнця Божого, пізніше стіл для відправлення таїнств Євхаристії у ранньохристиянському храмі.
+
 
+
3. Жертовний престол для здійснення таїнства (перетворення хліба з вином у кров Христа), який був витягнутий поперек осі католицького храму і разом з декоративною стінкою у вигляді складня пишно прикрашався орнаментальним різьбленням, збагачувався живописом і скульптурою. Згодом В. перетворились у монументальні споруди понад 10 м заввишки з боковими стулками, які розкривались у святкові дні, демонструючи Адама, Єву, Агнця Божого, ангелів. На зовнішніх частинах зображалися сцени Благовіщення, донатори, вгорі — пророки й сивіли. У Новий час виконані у стилі ренесансу і бароко ілюзорні картини позаду В. в обрамуванні канделябр створювали враження реального існування Мадонни з малятком, Вознесіння Христа та інших сцен.
+
 
+
4. Переносний Вівтар, який у Візантії виконувався у вигляді складня (диптиха, триптиха) зі слонової кості, на романському й готичному Заході — тристулкового з позолоченої бронзи або срібла з коштовними каміннями. Вони завершувались хрестами, моделями храмів.
+
 
+
5. Монументальна і багато прикрашена стінка в Іспанії — докл. див. ретабло.
+
'''(Архітектурно-монументальний словник)'''
+
 
+
Вівтар -
+
нести́ (кла́сти, ки́дати і т. ін.) / принести́ (покла́сти, ки́нути і т. ін.) що на вівта́р чого, уроч. Жертвувати чим-небудь, самовіддано працювати в ім’я чогось. Сорок літ, все життя, тіло й душу свою несла.. (артистка) на вівтар того, що “так безмежно любила” (Остап Вишня); Звання присвоєне промисловцеві Гаврошу Клумакі, який поклав так багато сил на вівтар вітчизни (С. Скляренко); У серці народнім не стихають біль і туга за синами й дочками, що поклали своє життя на вівтар Вітчизни в ім’я великої Перемоги (З газети).
+
'''(Фразеологічний словник української мови)'''
+
 
+
[[Файл:20121501 7 1.jpg]]
+
 
+
(КИКЛА ЯНА)
+

Версія за 21:31, 22 листопада 2015

Вівтарь, -ря, м. Олтарь. Боятися попа та в вівтарь не йти. Ном. А? 4232. Коли вівтару служиш, з вівтаря й живися. Ном. № 10422. Ум. Вівтарик. Аф. 315.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВІ́ВТА́Р, вівтаря, чол. 1. У давніх народів — місце для жертвоприношень; жертовник. Правителі Херсонеса поставили бронзову статую Діофанта в повному озброєнні в акрополі.. міста біля вівтаря найбільш шанованої богині (Історія СРСР, I, 8, 1956, 19). 2. Відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований престол. Кайдаш пішов у вівтар служити за паламаря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); Вона краще за дяка спостерігала, як отець Павло махав рукою з вівтаря, мовляв: «Хутчій кінчай там» (Яків Качура, II, 1958, 23). ♦ Приносити (принести, покласти і т. ін.) що на вівтар вітчизни (перемоги, науки і т. ін.), уроч. — жертвувати чим-небудь в ім'я вітчизни (перемоги і т. ін.). Тобі [Україно] несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (Володимир Самійленко, I, 1958, 88); Багато жертв в ім'я перемоги принесла наша молодь на вівтар Батьківщини (Радянська Україна, 14.XII 1946, 1).

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

ВІВТАР 1. місце для жертвоприношень у релігійних культах із доісторичних часів; 2. у християнських храмах - сх. підвищена частина, призначена для відправлення Богослужіння.

Орфографічний словник української мови

ві́вта́р іменник чоловічого роду

Словник іншомовник слів

вівтар; ч. (лат., букв. - підвищення) 1. У давніх народів місце для жертвоприношень, жертовник. 2. Східна підвищена частина християнського храму, призначена для відправлення служби.

Словник синонімів

ВІВТАР олтар, жертовник

Фразеологічний словник української мови

ВІВТАР нести́ (кла́сти, ки́дати і т. ін.) / принести́ (покла́сти, ки́нути і т. ін.) що на вівта́р чого, уроч. Жертвувати чим-небудь, самовіддано працювати в ім’я чогось. Сорок літ, все життя, тіло й душу свою несла.. (артистка) на вівтар того, що “так безмежно любила” (Остап Вишня); Звання присвоєне промисловцеві Гаврошу Клумакі, який поклав так багато сил на вівтар вітчизни (С. Скляренко); У серці народнім не стихають біль і туга за синами й дочками, що поклали своє життя на вівтар Вітчизни в ім’я великої Перемоги (З газети).

прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо. У передсмертній записці вони (герої-панфіловці) писали: «Ми приносимо своє життя на олтар Вітчизни» (З газети); Тобі (Україні) несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (В. Самійленко).

СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології)

ВІВТАР і заст. олтар Підвищена східна частина церкви, відділена від храму вірних іконостасом, у якій розміщено престол; святилище, пресвітерія

Словник іншомовних слів Мельничука

вівта́р (лат. altar, букв. – підвищення) 1. У давніх народів місце для жертвоприношень, жертовник. 2. Східна підвищена частина християнського храму, призначена для відправлення служби.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словопедія