|
|
| Рядок 56: |
Рядок 56: |
| | [[Категорія:Слова 2015 року]] | | [[Категорія:Слова 2015 року]] |
| | | | |
| − | ==Сучасні словники==
| |
| − | '''Баран арійський, або баран свійський, або вівця́ свійська (Ovis aries)''' — вид ссавців з підродини козли, домашня жуйна парнокопитна тварина роду баранів. Походить від диких гірських баранів — муфлонів (Ovis ammon musimon) і архарів (Ovis ammon s.str.), що були одомашнені більш як 8 тисяч років тому.
| |
| − |
| |
| − | Тримають для отримання вовни, м'яса та молока.
| |
| − |
| |
| − | '''Походження та історія одомашнення'''
| |
| − |
| |
| − | Вівця була одомашнена людиною більше 8 тисяч років тому на території сучасної Туреччини, Сирії, північній Месопотамії[2].
| |
| − |
| |
| − | Припускають, що вівці є нащадками європейського (Ovis musimon), або азіатського (Ovis orientalis) муфлона.
| |
| − |
| |
| − | '''Опис'''
| |
| − |
| |
| − | '''Домашня вівця''' — парнокопитна жуйна тварина, яка легко впізнається за спірально-розгалуженими рогами самців і кучерявою шерстю. У диких інших видів баранів, а також у предків самої вівці, шерсть не скручується кільцями, а хвіст значно коротший. У деяких примітивних порід овець хвіст також може бути невеликого розміру, проте довгі хвости, так само як і білий колір шерсті, з'явилися у тварин тільки на ранній стадії одомашнення.
| |
| − |
| |
| − | Ноги сильні, добре пристосовані для дальніх переходів гористою місцевістю.
| |
| − |
| |
| − | Писок у нижній частині загострений, має прямий або іноді горбоносий профіль, майже повністю (за винятком губ і країв ніздрів) покритий тонкою шерстю. Губи тонкі і дуже рухливі. Як і в інших представників роду баранів, у домашньої вівці на лицьовій поверхні слізних кісток, під внутрішнім кутом очних западин, знаходяться «слізні ямки» — заглиблення шкіри, що багаті потовими сальними залозами, виділення яких нагромаджуються у вигляді жирної пахучої маси — секретної рідини. Аналогічні заглиблення, що називаються «копитними залозами», присутні поміж верхніми суглобами обох пальців. Секрет, що виділяється цими залозами, і надає вівці її характерний запах.
| |
| − |
| |
| − | '''Метричні показники'''
| |
| − |
| |
| − | Розмір і вага домашніх овець коливаються залежно від породи. Швидкість росту та маса дорослої тварини залежать від спадковості, і з цієї причини селекційний відбір часто проводиться на підставі цих характеристик. Дорослі самки зазвичай важать 45-100 кг, тоді як більш великі самці 70-160 кг. Рекордна вага барана (сафолкської породи) досягла 247,2 кг. У цілому висота в загривку у тварин становить 55-100 см, а довжина тіла — 60-110 см.
| |
| − |
| |
| − | '''Череп, зубна система'''
| |
| − |
| |
| − | Будова черепа барана
| |
| − |
| |
| − | За будовою черепа домашні вівці відрізняються від своїх диких родичів вужчими очницями і меншим розміром мозку.
| |
| − |
| |
| − | У дорослих овець є 32 зуби (зубна формула I:0/3 C:0/1 P:3/3 M:3/3): 6 парних корінних (зверху і знизу) , 6 парних премолярів (також зверху і знизу), 2 ікла (знизу), і 8 різців (також лише знизу).
| |
| − |
| |
| − | У проміжку між іклами і премолярами є велика щілина. Різці розташовані під тупим кутом до щелепи — така будова дозволяє тваринам більш ефективно кусати траву у порівнянні з іншими травоїдними тваринами. Корінні і премоляри разом утворюють широку поверхню у задній частині пащі — цими зубами тварини пережовують траву. Розвиток зубів відбувається поступово: початкові молочні зуби через рік — півтора починають замінюватися на постійні, а весь процес зміни зубів закінчується тільки на четвертому році життя.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | '''Роги'''
| |
| − |
| |
| − | Як правило, у овець добре розвинені роги (два, але іноді чотири і більше), але в деяких порід їх може і не бути зовсім або вони є тільки в самців. У самців більшості порід роги добре розвинені, спірально закручені з закінченнями назовні, і поперечними горбиками. У самок також можуть бути ріжки невеликого розміру.
| |
| − |
| |
| − | '''Органи чуття'''
| |
| − |
| |
| − | Всі вівці володіють хорошим слухом і чутливі до раптового шуму. Бічне розташування очей і горизонтально-витягнуті зіниці збільшують кут огляду до приблизно 270—320°, що дозволяє тваринам дивитися назад, не повертаючи голови (густа шерсть може зменшити кут огляду).Однак просторовий зір у овець розвинений недостатньо — тіні і поглиблення в землі можуть загальмовувати рух тварин. Загалом, вівці цураються затемнених ділянок і віддають перевагу відкритому, добре освітленому простору.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | '''Масті, шерсть'''
| |
| − | Масть різна в залежності від породи — від молочно-білої до темно-бурої і чорної, бувають також плямисті та строкаті вівці різних мастей. Вівці з тонкою шерстю зазвичай білі. У овець з грубою шерстю вовна має два шари — перший, пухове підшерстя, що складається з тонких волокон діаметром близько 25 мкм, другий складається з масивніших, 100—200 мкм. У тонкорунних овець шерсть складається лише з першого шару. Довжина волокон становить від 5-9 см у тонкорунних порід і до 10-15 см у грубошерстних. Рекордний настриг вовни від одного барана в Україні склав 31,7 кілограми за рік (в радгоспі «Червоний чабан» Херсонської області; баран важив 130 кілограм)
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | '''Утримання'''
| |
| − |
| |
| − | Приміщення, в якому тримають овець, називається кошара.
| |
| − |
| |
| | ==Див. також== | | ==Див. також== |
| | https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%8F&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=t4tyUo-XL4an4AS6q4CIAg&ved=0CC0QsAQ&biw=1339&bih=624 картинки по запросу | | https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%8F&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=t4tyUo-XL4an4AS6q4CIAg&ved=0CC0QsAQ&biw=1339&bih=624 картинки по запросу |
Версія за 20:51, 22 листопада 2015
Вівця, -ці, ж. 1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Вівцю стрижуть, а друга дивиться. Ном. № 3904. 2) мн. Родъ дѣтской игры. Ив. 59. Ум. Овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля. Мил. 115.
Сучасні словники
ВІВЦЯ́, і, жін.
1. Невелика свійська тварина, яка дає вовну, м'ясо, молоко; самка барана. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 105); Отари овець сунуться по степу, неначе білі та чорні хмари (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Вівці належать до парнокопитних жуйних тварин (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 183); * У порівняннях. [Годвінсон:] Тепер ся жінка, мов вівця покірна, бо злидні стисли... (Леся Українка, III, 1952, 30); Удосвіта стеляться вже по степу Кошлаті і сірі, як вівці, тумани (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 54).
2. перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину. Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (Номис, 1864, № 4367); — Куди ти, вівце дурна! — коли котра-небудь [сестра] хотіла подивитися у книжку, що він читає (Панас Мирний, I, 1954, 152); Хорунжий повернувся до сходу. — Ей, ви! Вівці! — гаркнув він. — Я що сказав? Швидко в два ряди! (Іван Багмут, Опов., 1959, 21).
♦ Заблукана (заблудла) вівця — про людину, що порвала стосунки з тим колом осіб, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. Розставивши довгі ноги і нагнувши волячу шию до вікна, піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (Петро Колесник, Терен.., 1959, 106).
вівця́
іменник жіночого роду, істота
- Але: дві, три, чотири вівці́
ВІВЦЯ
(-і) ж.
1. мол.; зневажл. Дівчина, молода жінка. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; ЯБМ, 2, 101.
2. крим., міл.; зневажл., ірон. Жінка-свідок. БСРЖ, 394; ПСУМС, 14; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101.
3. крим., зневажл. Жертва злочину. БСРЖ, 394; СЖЗ, 25; ЯБМ, 2, 101.
ВІВЦЯ
заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́. Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. — Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П. Панч); Піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (П. Колесник); В’яжуться люди в товариства... та й Івана беруть між себе. А він ходить, наче та блудна вівця (Л. Мартович); Ой ходжу-блуджу я по улоньці, як приблудная вівця, Та ні до кого мені промовити та вірненького слівця (Укр.. пісні).
як (мов, ні́би і т. ін.) (голо́дні) вовки́ на вівцю́, зі сл. ки́нутися. Дуже жадібно. Кинулись парубки до того сала, як вовки на вівцю, та давай закушувати (І. Нечуй-Левицький); Паничі й панни кинулись на маринад, як голодні вовки на вівцю, хоч їх Навроцька й не припрошувала (І. Нечуй-Левицький)..
як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган у ві́вцях, зі сл. розбира́тися, ірон. Уживається як категорічне заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (розбиратися). Хоч Михайло Іванович і бачив на своєму віку чимало людей, та вмів у них розбиратися як циган у вівцях (З журналу).
ВІВЦЯ
овца
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 203.
Зовнішні посилання
Див. також
https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%8F&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=t4tyUo-XL4an4AS6q4CIAg&ved=0CC0QsAQ&biw=1339&bih=624 картинки по запросу
http://slovopedia.org.ua/49/53394/356546.html фразеологічний словник "СЛОВОПЕДІЯ"
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=41937 орфографічний словник
http://sum.in.ua/s/vivcja Академічний тлумачний словник
