Відмінності між версіями «Любитися»
(→[ https://ru.wiktionary.org/wiki/%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F Материал из Википедии]) |
(→Ілюстрації) |
||
Рядок 58: | Рядок 58: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:СЛОВО любитися.jpeg] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:L 41gDOXoG7L1TSH2.gif] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:L 41gDOXoG7L1TSH2.jpeg] |
|} | |} | ||
+ | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
http://yandex.ua/video/search?filmId=gflTvbKh0Cw&text=%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%2C%D0%BA%D0%BE%D1%85%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%2C%D0%B0%20%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE&_=1448107853945&safety=1 | http://yandex.ua/video/search?filmId=gflTvbKh0Cw&text=%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%2C%D0%BA%D0%BE%D1%85%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%2C%D0%B0%20%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE&_=1448107853945&safety=1 |
Версія за 14:38, 21 листопада 2015
Любитися, -ти, м. 1. устар. Любити один одного, перебувати в любовних відносинах. 2. Про наявність бажання, здатності любити..
Зміст
Сучасні словники
ЛЮБИТИСЯ, люблюся, любишся; мн. любляться;недок.
1. з ким і без додатка. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у1 знач.). Кохайтеся ж, любітеся, Як серденько знає(Тарас Шевченко, I, 1951, 49); [Сокуренко:] Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більше року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались (Марко Кропивницький,I, 1958, 128); // розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі. — Він любиться з молодицями...я доведу, що він ходить до тої слинявої Насті...(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 38); — Любилася я з моїм так, що швидко вже почала сподіватися на вагітність (Юрій Яновський,II, 1958, 105). 2. Відчувати глибоку повагу, товариську відданість одне до одного. Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони.. добре,любилися (Марко Вовчок, I, 1955, 183); // Добре ставитися одне до одного, шанувати, не кривдити одне одного. Чули заповідь господню: Всім любитися, А не рить другим безодню Та злобитися! (Павло Грабовський, I, 1959, 117); // Почувати одне до одного глибоку приязнь, викликану родинними зв'язками. Ми з братом щиро любилися зроду,змалку (Марко Вовчок, I, 1955, 4). 3. рідко. Бути до вподоби кому-небудь. Ненечка її Амата В душі своїй була строката: Не всякий їй любився зять Походить від дієслова любити, далі від праслав. * ljubiti, від кіт. в числі іншого відбулися: ін-рос., ст.-слов. любити (др.-греч. φιλεῖν, ἀγαπᾶν), рос. любити, укр. любити, біл. любíць, болг. люблячи «люблю», сербохорв. љубіті, љу̑бі̑м, словенська. ljúbiti, чеськ. líbit «любити», польськ. lubić, lubię, ст.-калюж. lubić «давати обітницю», н.-калюж. lubiś - те ж. Від дод. * ľub', дав початок ст.-слов. люб' (ποθεινός); см. любо.
]===
===[Люби́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Любить другъ друга. Так любляться, як собака з кішкою. Ном. № 4147. Ой за Бугом за рікою любився я з дівчиною. Чуб. V. 24. З ким вірно люблюся — не наговорюся. Мет. 29. Кохайтеся, любитеся, як серденько знає. Шевч. 12. 2) Нравиться. А що, хата любиться? Лебед. у.
to love each other
.]===
[ http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/27108-ljubytysja.html#show_point СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]
[ http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]
===[ люблюсь, любишься; любящийся, несов. (обл.). Быть в любовных отношениях с кем-н. Он с ней любится уже третий год. В других словарях:найдено 2 совпадения
/Словарь Ефремовой/ Любиться несов. 1) устар. Любить друг друга, находиться в любовных отношениях. 2) безл. О наличии желания, способности любить.
/Cловарь Даля/ Любиться любить друг друга; более говор. о любви половой. Любитеся и множитеся. | Быть любиму: что нравится, то и любится. Не взлюбился мне этот человек. Он ... Латинская транскрипкия: [lyubitsya] → Любование любования, мн. нет, ср. (книжн., с оттенком неодобрительности). Действие по глаг. любоваться. Любование природой. Непрестанное любование самим собой. ← Любить люблю, любишь; любящий и (устар.) любящий, несов. 1. кого-что. испытывать любовь (в 1 знач.). Любить социалистическую родину. Любить своих детей. 2. ... РУпедия Этимологический русскоязычный словарь]===
Іноземні словники
===[ любити англійська переклад та визначення "любити", українська-англійська Словник онлайн
Переклад на англійська:
love (Verb ) (verb, noun, adjv ) []
have a strong affection for
To have an intense feeling of affection and care towards another person.
be fond of plwiktionary.org fancy (verb, noun, adjv )
like українська-англійська Словник]===
===[ Глагол диал. любить друг друга; (бить в любовних отношениях) любиться (диал.) ЯНДЕКС словари]===
Ілюстрації
[[Зображення:СЛОВО любитися.jpeg] | [[Зображення:L 41gDOXoG7L1TSH2.gif] | [[Зображення:L 41gDOXoG7L1TSH2.jpeg] |
Медіа
Цікаві факти
=== http://cikavo.net/najcikavishi-fakti-pro-lyubov/
Текст У цій статті ви дізнаєтеся найнеймовірніші факти про найпрекрасніше людське почуття — цікаві факти про кохання Більше читайте тут: [1] ===[ любиться Содержание [убрать] 1 Русский 1.1 Морфологические и синтаксические свойства 1.2 Произношение 1.3 Семантические свойства 1.3.1 Значение 1.3.2 Синонимы 1.3.3 Антонимы 1.3.4 Гиперонимы 1.3.5 Гипонимы 1.4 Родственные слова 1.5 Этимология 1.6 Фразеологизмы и устойчивые сочетания 1.7 Перевод 1.8 Библиография Русский[править] Морфологические и синтаксические свойства[править]
наст. прош. повелит.
Я люблю́сь люби́лся люби́лась — Ты лю́бишься люби́лся люби́лась люби́сь Он Она Оно лю́бится люби́лся люби́лась люби́лось — Мы лю́бимся люби́лись — Вы лю́битесь люби́лись люби́тесь Они лю́бятся люби́лись — Пр. действ. наст. лю́бящийся Пр. действ. прош. люби́вшийся Деепр. наст. любя́сь Деепр. прош. люби́вшись Будущее буду/будешь… люби́ться лю-би́-ться
Глагол, несовершенный вид, непереходный, возвратный, тип спряжения по классификации А. Зализняка — 4c(4).
Корень: -люб-; суффикс: -и; глагольное окончание: -ть; постфикс: -ся.
Произношение[править] Семантические свойства[править] Значение[править] устар. любить друг друга, находиться в любовных отношениях ◆ Ведь вы друг по друге сохнете; вы любили друг друга прежде; любитесь же с богом и теперь — кто вам мешает? В. И. Даль, «Павел Алексеевич Игривый», 1847 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) ◆ — Гм… это хорошо, что невеста жениха любит, — говорит волчиха. — Это значит, что зайчат у них много будет, корму волкам прибавится. И мы с волком любимся, и у нас волчат много. М. Е. Салтыков-Щедрин, «Самоотверженный заяц», 1886 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) устар. любить саму, отвечать взаимной любовью ◆ Не любилась ему жена, хотя и молодая была баба, красавица, на коей он в третий раз женился, потому, значит, что она лесничему просто прислуживала. Ф. М. Решетников, «Горнозаводские люди», 1863 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) ◆ Люди рождались, любились, умирали и вновь нарождались… М. Н. Альбов, «На точке», 1888 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) безл., разг. о наличии желания, способности любить ◆ — Что ж делать, когда не любится? — отвечала Ступина. — Давайте кого любить! Некого любить: нет людей по сердцу. Н. С. Лесков, «Некуда», 1864 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) ◆ Люби меня, будем счастливы, пока нам любится и счастливится… Е. П. Ростопчина, «Счастливая женщина», 1851 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) ◆ Девочки слушали это довольно равнодушно: они любили обоих дядей, как им любилось, не входя в разбор принесённых ими жертв. Н. С. Лесков, «Чающие движения воды», 1867 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы) Этимология Происходит от глагола любить, далее от праслав. *ljubiti, от кот. в числе прочего произошли: др.-русск., ст.-слав. любити (др.-греч. φιλεῖν, ἀγαπᾶν), русск. любить, укр. люби́ти, белор. любíць, болг. лю́бя «люблю», сербохорв. љу́бити, љу̑би̑м, словенск. ljúbiti, чешск. líbit «любить», польск. lubić, lubię, в.-луж. lubić «давать обет», н.-луж. lubiś — то же. От прил. *ľubъ, давшего начало ст.-слав. любъ (ποθεινός); см. лю́бо. Использованы данные словаря М. Фасмера; см. Список литературы. Материал из Википедии]===