Відмінності між версіями «Каламарь»
(Створена сторінка: '''Каламарь, -ря, '''''ж. ''1) Чернильница. ''Піп жне з олтаря, а писарь з каламаря. ''Ном. № 212. 2) Пу...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Каламарь, -ря, ''''' | + | '''Каламарь,-ря, '''''ч. |
| + | ==«Словарь української мови»== | ||
| + | '''Каламарь''' - 1) Чернильница. Піп жне з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. <br> 2) Пузырекъ. <br> 3) Сосудъ, въ которомъ гуцульскіе плотники держать разведенную въ водѣ сажу. Шух. І. 88. Ум. каламарчик. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | '''Каламарь''' - | ||
| + | 1. Чорнильниця. До голови йшли.. писарі з перами й здоровими каламарями в руках (Н.-Лев., III, 1956, 24); Йому марилось: ось маленька світла кімнаточка, ..стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар (Хотк., І, 1966, 43); Олівці, пера та каламарі тихо брязнули в ранцях за плечима (Смолич, II, 1958, 110).<br> | ||
| + | 2. Невеличка пляшка. Пішла стара, мов каламар Достала з полиці (Шевч., І, 1951, 51).<br> | ||
| + | 3. перен., зневажл. Дрібний канцелярський службовець; писака. Цур тобі, мерзенний Каламарю… (Шевч., І, 1951, 246). | ||
| + | |||
| + | '''Каламарь''' - інструмент для письма, приладдя для зберігання чорнил (звідси інша назва — чорнильниця, порівн. рос. Чернильница) і вмочування в нього предмета для письма (найчастіше пера) під час писання; в Україні особливого поширення набув у козацькі часи. <br> | ||
| + | Слово «каламар» є історичним — ще в добу Середньовіччя запозичено українською мовою за посередництва польської (пол. kałamarz) з латини — calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, в свою чергу, походить від грецького слова каламос (грец. κάλαμος) «тростина», оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:каламарьчик_1.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:каламарьчик_2.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:каламарьчик_3.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:каламарьчик_5.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:каламарьчик_6.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:каламарьчик_7.jpg|x200px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:каламарьчик_4.jpg|x200px]] | ||
| + | |} | ||
| + | <div align="right"></div> | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Ка]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | # Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 74. | ||
| + | # Чабаненко В.А. КАЛАМА́Р, каламар козацький. // Енциклопедія історії України. Том 4. Ка—Ком., К.: «Наукова думка», 2007, стор. 27. | ||
| + | # Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
[[Категорія:Ка]] | [[Категорія:Ка]] | ||
Версія за 18:00, 20 листопада 2015
Каламарь,-ря, ч.
«Словарь української мови»
Каламарь - 1) Чернильница. Піп жне з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212.
2) Пузырекъ.
3) Сосудъ, въ которомъ гуцульскіе плотники держать разведенную въ водѣ сажу. Шух. І. 88. Ум. каламарчик.
Сучасні словники
Каламарь -
1. Чорнильниця. До голови йшли.. писарі з перами й здоровими каламарями в руках (Н.-Лев., III, 1956, 24); Йому марилось: ось маленька світла кімнаточка, ..стіл з купою книжок на ньому, невеличкий каламар (Хотк., І, 1966, 43); Олівці, пера та каламарі тихо брязнули в ранцях за плечима (Смолич, II, 1958, 110).
2. Невеличка пляшка. Пішла стара, мов каламар Достала з полиці (Шевч., І, 1951, 51).
3. перен., зневажл. Дрібний канцелярський службовець; писака. Цур тобі, мерзенний Каламарю… (Шевч., І, 1951, 246).
Каламарь - інструмент для письма, приладдя для зберігання чорнил (звідси інша назва — чорнильниця, порівн. рос. Чернильница) і вмочування в нього предмета для письма (найчастіше пера) під час писання; в Україні особливого поширення набув у козацькі часи.
Слово «каламар» є історичним — ще в добу Середньовіччя запозичено українською мовою за посередництва польської (пол. kałamarz) з латини — calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, в свою чергу, походить від грецького слова каламос (грец. κάλαμος) «тростина», оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма.
Ілюстрації
|
|
|
|
|
|
|
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 74.
- Чабаненко В.А. КАЛАМА́Р, каламар козацький. // Енциклопедія історії України. Том 4. Ка—Ком., К.: «Наукова думка», 2007, стор. 27.
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
