Відмінності між версіями «Себелюб»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Себелюб -а, ч. Людина егоїстичної вдачі. | Себелюб -а, ч. Людина егоїстичної вдачі. | ||
| − | == | + | ==Ілюстрації== |
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 19:59, 19 листопада 2015
Себелюб, -бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх. К. Дз. 135.
Зміст
Академічний тлумачний словник
СЕБЕЛЮБ - Себелюбна людина; егоїст. — Який я себелюбець! ..Я марив про працю для народу, про поміч йому.., а скоро зазнав особистого нещастя, — зараз і забув про все! (Борис Грінченко, II, 1963, 59); Себелюбець, хвалько і балакун, він на початку війни почав розповсюджувати афішки, які, на його думку, підносили патріотичний дух москвичів
Український тлумачний словник
Себелюб -а, ч. Людина егоїстичної вдачі.
Ілюстрації
|
|
