Відмінності між версіями «Річище»

Версія за 12:55, 19 листопада 2015

Річище, , а, сер. 1. Найнижча ділянка дна річкової долини, по якій тече або текла вода. Тільки пройшовши попід залізницею, вода ще з більшим клекотом виривалася знов у бетонне річище і йшла геть з міста (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 41); Луг, на який вони прийшли, був давній і старий; колись тут було річище Ташані, потім воно пересохло, поросло травою, по веснах заливалося водою, а коли вода спадала — просихало (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 229); * Образно. В'їжджали [дівчина з Григорієм] в Кураву, в тиху глиб між садки та хати, в річище вулиці з берегами сірих тинів (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 21); * У порівняннях. Тату, рука твоя вірна й тверда, зморшки на ній ніби річища темні й глибокі, сповнені потом в труді (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 10); // Великий водяний потік. Круг столів запанувала різноголоса строката бесіда, яка сторонній людині здається безладним шумом, але в якій є свій зміст і внутрішній зв'язок, як є він поміж десятками струмків, що зливаються в одне річище (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 149); // Заглиблення у ґрунті, де тече водяний потік. Вже з гори Клумак бачив виповнене дощами водоймище, гать, річище потоку, дараби, що лежали на сухому (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 302); Воли завзятіше захитали рогами.. і швидше пішли, глибоко занурюючи ратиці в піщане річище весняного потоку (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 387). 2. перен., чого, який. Шлях або напрямок розвитку, руху чого-небудь. Наша література, наше мистецтво течуть вірним річищем і дадуть вицвіти нечуваної сили й краси (Максим Рильський, IX, 1962, 168); Громовий залп «Аврори» провістив початок нової ери в історії людства — ери соціалізму. З того історичного часу новим річищем пішло життя (Мистецтво, 5, 1957, 31). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 578.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання