Відмінності між версіями «Тлити»
(Створена сторінка: '''Тлити, тлю, тлиш, '''''гл. ''Скоро и съ жадностью ѣсть. Вх. Зн. 41. Категорія:Тл) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | ''' | + | '''ТЛИТИ, тлю, тлиш, недок., перех., розм., рідко. Швидко й жадібно їсти, поглинати. — Давай хліба! — налягав уперто Бовдур, не слухаючи ніяких доказів. — Та кажу тобі, що й у мене самого мало. — Але-бо в мене й кришки нема, а я голоден! — Було не тлити весь рано, було собі лишати й на вечір! — сказав дід Панько (Іван Франко, I, 1955, 290); * Образно. — Мене, мамо, вогонь знає, Той, що тлить створіння кволі. Ось він серце настигає, Мов осінню скирту в полі (Леонід Первомайський, II, 1958, 122); |
+ | // Точити, гризти (про комах і т. ін.). Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Ж[е]руть і тлятьстарого [дуба]... (Тарас Шевченко, II, 1963, 416); | ||
+ | // перен. Роз'їдати, сушити (про почуття смутку, журби і т. ін.). Жура душу тлить, Живе серце болить (Іван Франко, X, 1954, 18). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 153. | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | ==Див. також== | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут Суспільства]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
[[Категорія:Тл]] | [[Категорія:Тл]] |
Версія за 13:38, 19 листопада 2015
ТЛИТИ, тлю, тлиш, недок., перех., розм., рідко. Швидко й жадібно їсти, поглинати. — Давай хліба! — налягав уперто Бовдур, не слухаючи ніяких доказів. — Та кажу тобі, що й у мене самого мало. — Але-бо в мене й кришки нема, а я голоден! — Було не тлити весь рано, було собі лишати й на вечір! — сказав дід Панько (Іван Франко, I, 1955, 290); * Образно. — Мене, мамо, вогонь знає, Той, що тлить створіння кволі. Ось він серце настигає, Мов осінню скирту в полі (Леонід Первомайський, II, 1958, 122); // Точити, гризти (про комах і т. ін.). Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Ж[е]руть і тлятьстарого [дуба]... (Тарас Шевченко, II, 1963, 416); // перен. Роз'їдати, сушити (про почуття смутку, журби і т. ін.). Жура душу тлить, Живе серце болить (Іван Франко, X, 1954, 18).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 153.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |