Відмінності між версіями «Дивовижа»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Дивовижа, -жі, '''''ж. ''1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Уман. у. ''Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. ''Рк. Макс. 2) Диковина. ''Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. ''Рудч. Ск. ІІ. 172. '''На-в-дивовижу'''. На удивленіе. ''Що вже за хороше дівча було, всім навдивовижу. ''Васильк. у. '''В дивовижу'''. Въ диковину, удивительно. ''В дивовижу була їм ця загадка. ''Грин. II. 274. '''Не в дивовижу'''. Не въ диковину. ''Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать. ''Кв. | '''Дивовижа, -жі, '''''ж. ''1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Уман. у. ''Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. ''Рк. Макс. 2) Диковина. ''Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. ''Рудч. Ск. ІІ. 172. '''На-в-дивовижу'''. На удивленіе. ''Що вже за хороше дівча було, всім навдивовижу. ''Васильк. у. '''В дивовижу'''. Въ диковину, удивительно. ''В дивовижу була їм ця загадка. ''Грин. II. 274. '''Не в дивовижу'''. Не въ диковину. ''Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать. ''Кв. | ||
| − | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | Те, що викликає подив, здивування; власне стан здивування. Явища непояснимі відомими фізичними, психічними процесами; їх відносять на рахунок діяння надприродних сил. | |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 11:08, 19 листопада 2015
Дивовижа, -жі, ж. 1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Уман. у. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. Рк. Макс. 2) Диковина. Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. Рудч. Ск. ІІ. 172. На-в-дивовижу. На удивленіе. Що вже за хороше дівча було, всім навдивовижу. Васильк. у. В дивовижу. Въ диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Грин. II. 274. Не в дивовижу. Не въ диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать. Кв.
Зміст
Сучасні словники
Те, що викликає подив, здивування; власне стан здивування. Явища непояснимі відомими фізичними, психічними процесами; їх відносять на рахунок діяння надприродних сил.
Ілюстрації
|
