Відмінності між версіями «Муркотіти»
(Створена сторінка: '''Муркотіти. '''См. '''Муркотати.''' Категорія:Му) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Муркотіти. '''См. '''Муркотати.''' | '''Муркотіти. '''См. '''Муркотати.''' | ||
[[Категорія:Му]] | [[Категорія:Му]] | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/murkotaty Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | |||
| + | [[Київський університет імені Бориса Грінченка]] | ||
| + | |||
| + | [[Файл:F11.jpg|міні]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | 1. неперех. '''Безперестанно видавати звуки «мур-мур»''' (про котів та інших котячих). [Варка:] Як почне було Зінько читать, то я слухаю-слухаю, а далі й задрімаю, і почне мені вчуватись, що нібито котик муркоче під самісіньким вухом (Марко Кропивницький, II, 1958, 226); На лаві солодко муркотів кіт (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 437); * Образно. Заспокоєне після цілоденної колотнечі місто стиха муркоче, мов левиця коло своїх малят у барлозі (Петро Колесник, Терен.., 1959, 246). | ||
| + | |||
| + | 2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1. — Ну, що, сину? — спитав батько. Густав не відповідав, муркотячи під носом цифри, котрі то додавав, то відтягав (Іван Франко, III, 1950, 76); Господи! краще з тобою В темних сидіти шинках, Ніж муркотіти без тебе Всі молитви в вівтарях (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 229); Старий іде, посмоктуючи цигарку, муркочучи дідівську пісню (Юрій Яновський, IV, 1959, 259). | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|v796B0tXy9k}} | ||
Версія за 09:54, 19 листопада 2015
Муркотіти. См. Муркотати.
Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)
Київський університет імені Бориса Грінченка
1. неперех. Безперестанно видавати звуки «мур-мур» (про котів та інших котячих). [Варка:] Як почне було Зінько читать, то я слухаю-слухаю, а далі й задрімаю, і почне мені вчуватись, що нібито котик муркоче під самісіньким вухом (Марко Кропивницький, II, 1958, 226); На лаві солодко муркотів кіт (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 437); * Образно. Заспокоєне після цілоденної колотнечі місто стиха муркоче, мов левиця коло своїх малят у барлозі (Петро Колесник, Терен.., 1959, 246).
2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1. — Ну, що, сину? — спитав батько. Густав не відповідав, муркотячи під носом цифри, котрі то додавав, то відтягав (Іван Франко, III, 1950, 76); Господи! краще з тобою В темних сидіти шинках, Ніж муркотіти без тебе Всі молитви в вівтарях (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 229); Старий іде, посмоктуючи цигарку, муркочучи дідівську пісню (Юрій Яновський, IV, 1959, 259).
