Відмінності між версіями «Листоноша»
(Створена сторінка: '''Листоноша, -ші, '''''м. ''Почтальонъ. Категорія:Ли) |
(службовець пошти, який розносить кореспонденцію і часописи адресатам.) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Листоноша, -ші, '''''м. ''Почтальонъ. | '''Листоноша, -ші, '''''м. ''Почтальонъ. | ||
[[Категорія:Ли]] | [[Категорія:Ли]] | ||
| + | службовець пошти, який розносить кореспонденцію і часописи адресатам. | ||
| + | Доки не вигадали електронної пошти, величезну роль відігравали люди, що доставляють листи. Вісники, що перевозять письмові або усні послання з'явилися ще за античних часів у Стародавньому Єгипті. Але це не мало форми цивільної загальнодоступної пошти. На території Московії попередниками нинішніх листонош були ямщики, які на конях переправляли державну і купецьку кореспонденцію від міста до міста і вимушені були її розносити на адреси, оскільки не існувало поштової служби в кожному місті. За царя Петра I 1711 — 1712 роками було встановлено перші поштамти і з'явилися самі поштарі — ті, хто розносить листи. За царських часів листоноші були такими поважаними людьми, що носили уніформу, як жандарми й офіцери. | ||
| + | Єдиний у світі пам'ятник листоноші було зведено у закарпатському селі Тур'ї Ремети Перечинського району в середині XIX століття. | ||
| + | |||
| + | Щодня листоноша, якого тоді шанобливо називали «послом», долав 60 кілометрів, доставляючи землякам з Ужгорода газети, листи, грошові перекази тощо. Шлях пролягав через гори, струмки і річки. Посол не раз зустрічав ведмедів і рисей, але завжди вчасно приносив пошту. Якось його все ж спіткала біда. За однією з легенд, листоноша провалився під кригу і втонув, а за іншою він усе ж таки піднявся з крижаної води і прибув до села, але потім помер від запалення легень. | ||
| + | |||
| + | Та селяни не забули легендарного листоношу. Пам'ятник листоноші встановлено 1838 року на стіні православної церкви святого Михаїла (1616 року, реконструйовано 1990 року) у вигляді барельєфу. На дошці написано «Въ Память Приязности, Тверезности, Чесности и Послужности Посла Феодора Фекета. Померъ р. Б.1838». Меморіальна дошка на стіні сільського храму збереглася до наших днів. | ||
| + | |||
| + | А ось у райцентрі міста Перечин, що знаходиться за кілька кілометрів від села 2004 року було встановлено справжній пам'ятник Федорові Фекеті. | ||
| + | Пошта відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства. Адже поштовий зв'язок був і залишається найдоступнішим і найпоширенішим засобом зв'язку для різних верств населення України. Про це свідчить велика кількість поштових відправлень. Говорити про пошту можна багато, адже її послугами користується все цивілізоване людство. І в кожної людини своя думка щодо її устрою та якості надання послуг — усього того, з чого складається цей величезний живий організм. У кожній країні пошта, а подекуди лише пошта, є повсякденним і доступним засобом спілкування. | ||
Версія за 10:35, 19 листопада 2015
Листоноша, -ші, м. Почтальонъ. службовець пошти, який розносить кореспонденцію і часописи адресатам. Доки не вигадали електронної пошти, величезну роль відігравали люди, що доставляють листи. Вісники, що перевозять письмові або усні послання з'явилися ще за античних часів у Стародавньому Єгипті. Але це не мало форми цивільної загальнодоступної пошти. На території Московії попередниками нинішніх листонош були ямщики, які на конях переправляли державну і купецьку кореспонденцію від міста до міста і вимушені були її розносити на адреси, оскільки не існувало поштової служби в кожному місті. За царя Петра I 1711 — 1712 роками було встановлено перші поштамти і з'явилися самі поштарі — ті, хто розносить листи. За царських часів листоноші були такими поважаними людьми, що носили уніформу, як жандарми й офіцери. Єдиний у світі пам'ятник листоноші було зведено у закарпатському селі Тур'ї Ремети Перечинського району в середині XIX століття.
Щодня листоноша, якого тоді шанобливо називали «послом», долав 60 кілометрів, доставляючи землякам з Ужгорода газети, листи, грошові перекази тощо. Шлях пролягав через гори, струмки і річки. Посол не раз зустрічав ведмедів і рисей, але завжди вчасно приносив пошту. Якось його все ж спіткала біда. За однією з легенд, листоноша провалився під кригу і втонув, а за іншою він усе ж таки піднявся з крижаної води і прибув до села, але потім помер від запалення легень.
Та селяни не забули легендарного листоношу. Пам'ятник листоноші встановлено 1838 року на стіні православної церкви святого Михаїла (1616 року, реконструйовано 1990 року) у вигляді барельєфу. На дошці написано «Въ Память Приязности, Тверезности, Чесности и Послужности Посла Феодора Фекета. Померъ р. Б.1838». Меморіальна дошка на стіні сільського храму збереглася до наших днів.
А ось у райцентрі міста Перечин, що знаходиться за кілька кілометрів від села 2004 року було встановлено справжній пам'ятник Федорові Фекеті. Пошта відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства. Адже поштовий зв'язок був і залишається найдоступнішим і найпоширенішим засобом зв'язку для різних верств населення України. Про це свідчить велика кількість поштових відправлень. Говорити про пошту можна багато, адже її послугами користується все цивілізоване людство. І в кожної людини своя думка щодо її устрою та якості надання послуг — усього того, з чого складається цей величезний живий організм. У кожній країні пошта, а подекуди лише пошта, є повсякденним і доступним засобом спілкування.
