Відмінності між версіями «Світати»
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Світати1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Світати1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Світати2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Світати2.jpg|x140px]] | ||
| − | |||
Версія за 11:43, 17 листопада 2015
Світати, -тає, гл. безл. Свѣтать, разсвѣтать. Світає, край неба палає. Шевч. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5.
Сучасні словники
===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) === СВІТАТИ, ає, недок. 1. Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. — Миколо, мій голубе сизий! — сказала Мокрина. — Чи воря світає на небі, чи сонце грає чи ніч вкриває землю, — думка про тебе тліє в моєму серці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 240); Поблідли зорі. День світає (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 98); * Образно. В душі моїй щось грало і світало, Було в ній щось дорожче над алмаз (Іван Франко, XIII, 1954, 322).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Світ світа́є див. світ1. 2. безос. Наставати (про світанок); розвиднятися. І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений, І все спочиває (Шевч., І, 1963, 329); Вже надворі стало світати (Н.-Лев., II, 1956, 285);Світало, як проїздили Вітрову Балку (Головко, І, 1957, 102); * Образно. «О не журись через край: Ще на життя не світало. Другому зіркою сяй!» Так її серце казало (Олесь, Вибр., 1958, 397). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 88.
Ілюстрації
|
|
