Відмінності між версіями «Доїти»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 2: Рядок 2:
 
[[Категорія:До]]
 
[[Категорія:До]]
  
−
Доїння — процес отримання молока від с.г. тварин (корів, кіз, овець, кобил та ін.) У корови молоко утворюється у вимені в інтервалах між доїннями та утримується в ньому завдяки капілярності молочних залоз, особливій будові протоків та наяності сфінктерів (мязів-стискувачів) в сосках.
+
дої́ти
 +
дієслово недоконаного виду
  
−
Історія доїння
+
ДОЇТИ
−
Люди доїли тварин вже 9 тисяч років тому. Такий висновок було зроблено після радіоізотопного аналізу залишків посуду, що знайдені на Близькому Сході та південно-східній частині Європи. Досі у вчених не було доказів того, що люди навчились отримувати молоко від тварин так давно.
+
(дою, доїш) недок., кого; крим., жрм. Вимагати у когось щось; вимагати і брати хабарі. Незабаром мене почали "доїти". Обсяг данини зріс настільки, що я віддавав бандюгам весь виторг (ПіК, 2001, № 12). БСРЖ, 161; ПСУМС, 23; ЯБМ, 1, 283.
  
−
Велика група дослідників, головним з яких є Річард Евершед, проаналізували 2225 черепків, що з найбільшою вірогідністю є залигками посуду, в якому готували та зберігали їжу. Щоб визначити чи наливали в древній посуд молоко, вчені визначали наявність на фрагментах посуду деяких жирних кислот. Жирні кислоти певної структури входять в склад молока. Вчені оцінювали співвідношення різних ізотопів вулецю в знайдених органічних залишках.
+
ДОЇТИ, дою, доїш; наказ. сп. дій; недок., перех.
 +
1. Надавлюючи на дійки, видушувати молоко з вимені. Вже череду з поля сестричка пригнала, І матінка стала корову доїти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 432); Він уміє доїти кобил і готувати кумис (Олесь Донченко, IV, 1957, 11).
 +
2. перен., розм. Необмежено користуватися чиїми-не будь матеріальними засобами; здобувати від кого-небудь матеріальну допомогу. — А на біса їй тепер Галаган? ..Прижила ж від нього дитину, та й доїть тепер дурня старого (Андрій Головко, II, 1957, 477).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 350.
  
−
Найдавніші залишки молока були знайдені на фрагментах посуду з північно-західної Анатолії (територія сучасної Туреччини). Ця область відноститься до регіону, де клімат сприяє розведенню тварин.
+
ДОЇ́ТИ, дою́, до́їш; наказ. сп. дій; недок., перех.
  
−
Способи та період доїння
+
1. Надавлюючи на дійки, видушувати молоко з вимені. Вже череду з поля сестричка пригнала, І матінка стала корову доїти (Коцюб., І, 1955, 432); Він уміє доїти кобил і готувати кумис (Донч., IV, 1957, 11).
−
Існує ручний та машинний спосіб доїння.
+
  
−
Зазвичай корів доять 2-3 рази на добу, високопродуктивних 3-4 рази. Перед запуском число доїнь поступово зменшують. Овець та кіз молочних порід доять 2 рази на добу. Кобил через невеликий об'єм вимені слід доїти в перші 2 місяці лактації через кожні 2 години, в подальшому - через 3-4 години. Овець, кіз та кобил зазвичай доять вручну.
+
2. перен., розм. Необмежене користуватися чиїми-небудь матеріальними засобами; здобувати від кого-небудь матеріальну допомогу. — А на біса їй тепер Галаган? ..Прижила ж від нього дитину, та й доїть тепер дурня старого (Головко, II, 1957, 477).
 +
 
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 350.
 +
 
 +
Дої́ти, дою, їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.
 +
 
 +
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 412.

Поточна версія на 11:07, 17 листопада 2015

Доїти, -дою, -їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.

дої́ти дієслово недоконаного виду

ДОЇТИ (дою, доїш) недок., кого; крим., жрм. Вимагати у когось щось; вимагати і брати хабарі. Незабаром мене почали "доїти". Обсяг данини зріс настільки, що я віддавав бандюгам весь виторг (ПіК, 2001, № 12). БСРЖ, 161; ПСУМС, 23; ЯБМ, 1, 283.

ДОЇТИ, дою, доїш; наказ. сп. дій; недок., перех. 1. Надавлюючи на дійки, видушувати молоко з вимені. Вже череду з поля сестричка пригнала, І матінка стала корову доїти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 432); Він уміє доїти кобил і готувати кумис (Олесь Донченко, IV, 1957, 11). 2. перен., розм. Необмежено користуватися чиїми-не будь матеріальними засобами; здобувати від кого-небудь матеріальну допомогу. — А на біса їй тепер Галаган? ..Прижила ж від нього дитину, та й доїть тепер дурня старого (Андрій Головко, II, 1957, 477). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 350.

ДОЇ́ТИ, дою́, до́їш; наказ. сп. дій; недок., перех.

1. Надавлюючи на дійки, видушувати молоко з вимені. Вже череду з поля сестричка пригнала, І матінка стала корову доїти (Коцюб., І, 1955, 432); Він уміє доїти кобил і готувати кумис (Донч., IV, 1957, 11).

2. перен., розм. Необмежене користуватися чиїми-небудь матеріальними засобами; здобувати від кого-небудь матеріальну допомогу. — А на біса їй тепер Галаган? ..Прижила ж від нього дитину, та й доїть тепер дурня старого (Головко, II, 1957, 477).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 350.

Дої́ти, дою, їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 412.

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Доїти&oldid=136340