Відмінності між версіями «Розважити»

Поточна версія на 00:38, 16 листопада 2015

Розважити, -ся. См. розважати, -ся и розважувати, -ся.

Сучасні словники

української мови

РОЗВАЖАТИ, аю, аєш і рідко РОЗВАЖУВАТИ ую, уєш, недок., РОЗВАЖИТИ, жу, жиш, док. 1. перех. Займаючи кого-небудь розмовами, справами і т. ін., відволікати його від чогось гнітючого, важкого, неприємного. Пішов старий, покликав меншу дочку: — Тетянко, йди, моя рибко, до сестриці; вона у великій печалі, — розважатимеш її (Марко Вовчок, I, 1955, 93); Евтерпо! Ти одна ще не втікаєш Із наших тихих сіл і хуторів: З дівчатами в нас весну прославляєш, Розважуєш удів, жінок, бабів (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 377); Я кілька днів тому посиротіла. На роботі мені ніколи думати про своє, у нас текстильна фабрика перевиконує план, товариші по роботі всі до мене добрі й розважають по змозі(Юрій Яновський, I, 1954, 57); Хрестини сина, що породила Домна восени, не здолали розважити засмученого Семена, не розпорошили його гірких думок, його гризоти...(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117); // Заспокоювати, втішати у горі, нещасті і т. ін. кого-небудь. Хтось хоче, аби чиїсь листи, коли вже не вміють розважати, то хоч би не журили когось дорогого (Леся Українка, V, 1956, 395); — Та кинь ти, Федосію, цю думку! — став розважати його Василь Тимофійович. — Нічого тобі не буде до самої смерті; інспектор у нас людина молода, погарячився, а насправді він не зробить лиха (Степан Васильченко, I, 1959, 144); То розважити жінку хотів Петро, а тепер чує, як у самого на серці все важче та важче стає(Борис Грінченко, I, 1963, 252); Сахно силкувалася розважити себе, доводячи, що все це дурниці (Юрій Смолич, I, 1958, 86). Розважати (розважувати, розважити) нудьгу (журбу, тугу, сум, горе і т. ін.) — розвіювати, розганяти нудьгу (журбу, тугу, сум, горе і т. ін.). Прощай, убогий Кос-Арале. Нудьгу заклятую мою Ти розважав-таки два літа. Спасибі, друже (Тарас Шевченко, II, 1963, 232); До гаю йде полем вузесенька стежка, — Там любо журбу розважати (Павло Грабовський, I, 1959, 590); [Марта:] Спасибі.. вам, добрі люди, що хоч на годину мою тугу розважили (Степан Васильченко, III, 1960, 105); Малесенький колектив оркестру, на чолі з старим Полотаєм, намагався, як міг, розважити його горе (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 84). 2. перех. Веселити, забавляти, потішати кого-небудь чимсь. Сидить він раз під дубом та й куняє, Ніхто його не розважає — Аж чує — на вербі, Між листям десь, Зозуля закувала(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 59); Ляля весь час сміялася, юнак, видно, розважав її якимись жартами (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 30); Він посадовив Радченка біля Ольги Климівни і наказав їй розважити гостя (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 151); // Забавляти, тішити дитину. Я сестричку розважаю, Сам їй віршика складаю (Михайло Стельмах, V, 1963, 306); — Ти молоденька, то й хату нашу розвеселиш, і унучечку мою розважиш (Марко Вовчок, Вибр., 1946, 30). 3. перех., розм., рідко. Всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь. Роман йшов і розважав щось; думки снувалися по його голові, як човник поміж основою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109); Поза тим і сам [Лясота] придивлявся, прикидав у думці ті наслідки спостережень, розважав настрої козаків, старшин (Іван Ле, Наливайко, 1957, 196). 4. неперех. Роздумувати, розмірковувати над чим-небудь. Клопіт зчинився такий, що господи! Усяко розважували, міркувалися, дивували,.. тягнулись до двору панського — що буде. (Марко Вовчок, I, 1955, 175); Германові нема коли довго розважувати, — він тихими кроками, мов кіт, крадеться до першої-ліпшої хати (Іван Франко, VIII, 1952, 334); Він тепер міркував, чи не дуже взяв через край, говорячи про земських начальників. Розваживши добре, він знайшов, що справді взяв через край (Володимир Самійленко, II, 1958, 231); // неперех. Зважати на що-небудь, враховувати щось. Фрейлігратів мурин-князь Якось так в запалі трахнув, Не розваживши, в свій бубон, Що, загувши, він розскочивсь (Леся Українка, IV, 1954, 137). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 621.

"Словник синонімів"

ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ,ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. - Док.: звесели́ти, повесели́ти,розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О. Гончар); - Все було жартуєш та співаєш і мене жартами звеселяєш (І. Нечуй-Левицький); [Кума:] Ви б, хлопці, розвеселили отамана хоч би піснею (С. Васильченко); Добре, що Софійка вміє забавити гостей (Леся Українка); Бачив, що Ганна сумує і йому навіть хотілося її розважити (Б. Грінченко); Твій вірш потішає і всіх розважає (А. Кримський). - Пор. 1. розважа́ти. ОБДУМУВАТИ (у думках перебирати, всебічно оцінювати що-небудь, намічаючи можливі варіанти дії, висловлення і т. ін.), ПРОДУ́МУВАТИ, ОБМІРКО́ВУВАТИ,РОЗМІРКО́ВУВАТИ, ОБМИ́СЛЮВАТИ, ОБМИШЛЯТИ, ОБМІЗКО́ВУВАТИ,РОЗДУ́МУВАТИ, РОЗСУ́ДЖУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ,ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯрозм., ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ розм., РОЗВАЖА́ТИрозм.,МУДРУВА́ТИрозм., ОБЧИ́СЛЮВАТИ розм. рідше; ДОДУ́МУВАТИ,ДОМІРКО́ВУВАТИрозм., ДОМИ́СЛЮВАТИрозм. (остаточно, до кінця);ВИВА́ЖУВАТИ,ЗВА́ЖУВАТИ (даючи оцінку фактам, деталям і т. ін.); ПЕРЕЖО́ВУВАТИрозм. (знову, багато разів обдумувати). - Док.: обду́мати, проду́мати, обміркува́ти, поміркува́ти,розміркува́ти, обми́слити, обмізкува́ти, розду́мати, розсуди́ти, примі́ритися,приці́литися, розва́жити, помудрува́ти, обчи́слити, обревізува́тирідшедоду́мати,доміркува́ти, доми́слити, ви́важити, зва́жити, пережува́ти. Одна потіха, що, гуляючи, обдумую дещо, а в негоду кілком сиджу за столом (М. Коцюбинський); Василь Іванович, напевно, все вже продумав з погляду стратегії (А. Головко); А Цітерея тим часом новий обмірковує задум (М. Зеров); Цар слова її [цариці] обмислив, В думці все як слід обчислив, І синів без зайвих слів Враз покликати звелів (Л. Первомайський); Став я обмишляти і надумався так, що лучче поспитаюся я перш того співу (Марко Вовчок); Навмисне замкнув [двері Федір] зсередини, аби побути на самоті, обмізкувати все (Є. Куртяк);Помирившись з Яковом, вона тепер роздумує, як би то помирить його ще з свекром (Панас Мирний); Спершу треба розсудити, а тоді робити (прислів’я); - Там [на шахті] уже кілька комісій побувало, все приміряються, як ліпше загнуздати пливуна, - неохоче пояснював Остап (М. Ю. Тарновський); - Довго я мудрував, де б мені.. достати той пачпорт [паспорт] (О. Бодянський); Меккінець подумав трохи і закінчив: - Я сказав усе. За тобою слово. Можеш його зараз мені не говорити, а добре доміркувати (О. Досвітній); Не зразу я домислив, сивий, Як це забуть - моє, твоє... А бачу нині: тут кує Рільник життя своє щасливе (М. Рильський); Він думав усю дорогу, виважував, пригадував (Ю. Мушкетик); Ревно стежила вона [Евеліна] за Бальзаком. Вивчала кожний крок, зважувала кожний вислів (Н. Рибак); Саїд знов спинився й довго пережовував сказане (І. Ле). - Пор. 1.ду́мати.

РОЗВАЖА́ТИ (займаючи, забавляючи кого-небудь чимось приємним, веселим, відвертати його увагу від чогось гнітючого, неприємного), УТІША́ТИ[ВТІША́ТИ], ЗАБАВЛЯ́ТИ,ПОТІША́ТИ. - Док.: розва́жити, уті́шити[вті́шити], заба́вити, поті́шити. Пишіть до мене, будемо один одного розважати хоч словами (Леся Українка); Чоловічок сидів собі й сміховинно тримав обома руками свої клумаки, як скарб, втішаючи тим грайливого танкіста й дівчат (І. Ле); Тільки осіннє сонце забавляло покинуту дівчину, як дитину (С. Васильченко); Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак. А Будяк всіх потішає, Підморгне і промовляє: - Оттак, квіти, так!.. (Л. Глібов). - Пор. весели́ти.

Іноземні словники

Словник

Розважити

Переклад на польську:

bawić

miłować

przyjmować

zabawiać

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

Ігрища слов'ян

Для зручності перегляду можна розділити народні ігри на кілька типів:

- Ігри, що відображають ставлення людини і Природи.

- Ігри, що відображають повсякденні заняття і побут наших предків.

- Ігри за релігійно-культовими мотивами.

- Ігри на винахідливість, швидкість і координацію.

- Ігри на силу і спритність.

- Військові ігри.

До наших часів збереглися сліди древніх ігор у вигляді вигуків «Чур, не я!», Коли первісні люди шукали захист у пращура — родоначальника. Такі народні ігри, як «Просо», «Льон», «Гуси-лебеді» і багато інших, своїм корінням сягають у первісне суспільство.

Розрізнені джерела дають можливість скласти уявлення про види фізичних вправ, що демонструвалися на цих змаганнях. Це біг наввипередки, стрибки через багаття, метання різних предметів, вбігання на гору, стрибки з обриву в воду, стрільба з лука, кінні перегони, кулачний бій, паличні бої, лазіння по оголеному стовбура дерева, перетягування канату а також ігри, танці, акробатичні вправи скоморохів. Проводили змагання в «чистому полі». Ігрища заклали основи народних традицій фізичного виховання.

Більше читайте тут: [посилання http://www.vedrus.org/svitohliad/484-ihryshcha-u-slov-ian]