Відмінності між версіями «Юн»

Поточна версія на 23:20, 15 листопада 2015

Юн, юна, м. = В’юн 1. Крутиться, як юн в ополонці. Посл.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

В'ЮН, а, чол.

1. Надзвичайно рухлива риба з видовженим гнучким тілом. Ми часто випливали удвох на рибу.. Витягали червоних колючих чортів, блакитних морських в'юнів, плескатих півнів і голку-рибу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 417); Дітвора любила ловити в таких болітцях, у липучому намулі, слизьких, чорно-коричневих в'юнів(Олесь Донченко, IV, 1957, 262); * У порівняннях. Верткий, мов в'юн (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 299); Вперлася [Настя] йому в груди обома руками, напружилась гнучкою лозинкою і вислизнула в'юном(Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 137).

"Словопедія"

в'юн 1 іменник чоловічого роду, істота риба в'юн 2 іменник чоловічого роду, істота про людину

УКРЛІТ.ORG_Cловник

 перен. Дуже спритна й хитра людина; пролаза. Виприснув Федір, як клинець з-під обуха… В’юн Федір! (Мирний, IV, 1955, 233).

◊ Ви́тися (звива́тися, крути́тися і т. ін.) в’юно́м біля (навколо) кого — підлещуючись, підлабузнюючись, догоджати кому-небудь. Біля нього в’юном крутився старий Митрофан Лизя (Ле, Ю. Кудря, 1956, 6); Мати в’юном викручувалася навколо знатної гості і аж надто принижувалася улесливістю (Хижняк, Килимок, 1961, 97).

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

в'юн перевод с украинского на русский Существительное м ихт. перен. вьюн