Відмінності між версіями «Наїсти»
(Створена сторінка: '''Наїсти, -ся. '''См. '''Наїдати, -ся. ''' Категорія:На) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Наїсти, -ся. '''См. '''Наїдати, -ся. ''' | '''Наїсти, -ся. '''См. '''Наїдати, -ся. ''' | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
+ | НАЇ́СТИ див. наїда́ти. | ||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 96. | ||
+ | Наї́сти, ся. См. Наїдати, ся. | ||
+ | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 490. | ||
+ | |||
+ | ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ||
+ | НАЇСТИ | ||
+ | |||
+ | наї́сти | ||
+ | дієслово доконаного виду | ||
+ | НАЇСТИ | ||
+ | |||
+ | наїда́ти / наї́сти че́рево (пу́зо, пи́ку, мо́рду), грубо. Ставати гладким від безтурботного і ситого життя за рахунок інших. — Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте (Ю. Мушкетик); — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах); Благально склав (чоловік) руки: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! (П. Панч); Розчинилися двері, і до нашої камери не зайшов, а влетів якийсь чоловік. — Наволоч! Наїв морду! (Ю. Збанацький). | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Наїсти.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Наїсти1.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Наїсти2.jpg|x140px]] | ||
+ | |||
+ | |} | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
[[Категорія:На]] | [[Категорія:На]] |
Версія за 17:46, 10 листопада 2015
Наїсти, -ся. См. Наїдати, -ся.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НАЇ́СТИ див. наїда́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 96. Наї́сти, ся. См. Наїдати, ся. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 490.
"Словопедія"
НАЇСТИ
наї́сти дієслово доконаного виду НАЇСТИ
наїда́ти / наї́сти че́рево (пу́зо, пи́ку, мо́рду), грубо. Ставати гладким від безтурботного і ситого життя за рахунок інших. — Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте (Ю. Мушкетик); — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах); Благально склав (чоловік) руки: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! (П. Панч); Розчинилися двері, і до нашої камери не зайшов, а влетів якийсь чоловік. — Наволоч! Наїв морду! (Ю. Збанацький).