Відмінності між версіями «Братовбивство»

Версія за 18:55, 3 листопада 2015

Братовбивство, -ва, с. Братоубійство.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках БРАТОВБИ́ВСТВО, а, сер. Убивство свого брата, побратима, однодумця. -вбивство людей близької крові, спорідненої душі

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Повість Ольги Кобилянської "Земля" створена на основі реальної трагедії братовбивства, яка сталася восени 1894 року в селі Димка, що на Чернігівщині. У своєму творі письменниця порушила вічну тему влади землі над селянином. Що ж призвело до такої жахливої трагедії? Чи можна пояснити вчинок героя вихованням, або середовищем? Читаючи повість Кобилянської, ми бачимо, що не вони вплинули на дії та вчинки героя. Брати Сава та Михайло з дитинства були оточені турботою та любов'ю батьків. Але Михайло перейняв щирість батька та матері, ніжну любов та повагу до землі, працьовитість, високі моральні цінності. А Сава став ніби його віддзеркаленням, повною протилежністю свого брата. Ми бачимо його потяг до землі. Але цей потяг — не любов! Не повага! Це — шалене прагнення будь-якою ціною заволодіти землею, збагатитися на ній. Впадає в очі жахлива пристрасть молодшого брата до вбивства живих істот (зайців, дрібних пташок тощо). Він не лише легко позбавляв життя тварин, але й відчував справжню насолоду від цього. Не дивно, що у зрілі роки саме в такому жорстокому серці виник потяг до справжнього злочину. Обидва брати могли стати власниками доброї частки батьківської землі. Єдиною умовою отримання спадщини була сумлінна праця та щирі почуття до землі-годувальниці. Марійка та Івоніка з ранку до ночі тягнули плуга, аби віддячити землі за все те, що вона їм дає. Звісно, того ж самого вони очікували і від своїх синів. І Михайло справджував ці сподівання. А ось Сава... Батько давно помітив байдуже ставлення молодшого сина до господарювання. Відповідно до вироблених селянством моральних та соціальних норм Івоніка намагається вплинути на Саву найголовнішим стимулом — правом власності на землю. Батько застерігає сина, що при такій поведінці він може залишитися без власної ниви, — адже є Михайло, старанний працівник, шанобливий до матінки-землі, справжній господар. Саме тоді і виникає у голові Сови жахливий план, про можливість появи якого добрий та щирий батько не міг навіть здогадуватися. Сава сподівається, якщо він залишиться єдиним сином, то батькова земля перейде йому, що б там не було. До того ж поруч із ним така ж підступна, позбавлена будь-яких моральних цінностей Рахіра, яка поступово наставляє його на шлях злочину. Вона відверто заявляє парубкові, що без землі їхнє щастя неможливе. Але ж Сава давно затявся на тому, що в нього буде "І Рахіра, і земля". Ось і стає він на жахливий шлях — шлях, з якого немає повернення, шлях біблійного Каїна, який вбив свого рідного брата. Але чи отримує Сава бажане? Бачимо, що ні. Батько дає йому лише половину хати та невеликий город, наставляючи словами: "Бувай здоров: працюй, як я працював!" Герой сам не отримує задоволення від свого вчинку, та ще й остаточно руйнує добрі стосунки у родині. Він прирікає на страждання мати та батька, які здогадуються, хто винен у смерті старшого сина, але не можуть втратити і другу дитину і захищають вбивцю. Втім у серці матері поступово зростає ненависть до Сави, який настільки втратив усе людяне, що насмілився глузувати над материними слізьми: "Сміявся і підсвистував, коли мати плакала". Парубок безжалісно душив у своєму серці голос совісті, яка іноді озивалася. І це, мабуть, навіть страшніше за сам злочин. Батьки змогли б виправдати все! Якби ж тільки усвідомлення жахливої провини привело їхнього сина до очищення. Але цього не сталося. Сава свідомо викреслив зі свого серця усі залишки людяності і моралі. "Братовбивство за землю...", трагедія, "причиною якої була приватна власність на землю" — саме такі думки можуть виникнути в читача при поверховому ознайомленні з текстом повісті. Це враження доповнюється вчинками Анни та Петра, які бояться уявити свого сина господарем землі, вважаючи, що від неї йдуть лише нещастя. Але ж ми бачимо, що усе село вразило Савин вчинок. Жоден з оточуючих не сказав, що він так мусив зробити, що іншого виходу він не мав. І жоден з селян не зрікається землі, аби оминути нещастя. Письменниця наголошує на тому, що земля потребує працівників. Але працівників таких, як Михайло та Івоніка — працьовитих, чесних. Ніякий злочин не можна виправдовувати тиском обставин. Чиста душа, у якій живуть людяність і мораль, ніколи не скориться цим обставинам. Ніякі обставини не змусили б Івоніку, чи Михайла, чи Петра піти на такий злочин, до якого вдався Сава. Це свідчить про те, що причини цього злочину треба шукати у самому злочинці, у глибині його душі. А душа ця виявляється пустою та прогнилою, чорною та мізерною! Повість Ольги Кобилянської "Земля" сповнена тривогами за моральність співвітчизників, за людське в людині й духовну долю українського села. Братовбивство викликало глибокий внутрішній біль в серці письменниці. І не тому, що це було поширеним явищем того часу — адже вчинок героя осудили не лише сучасні читачі, але й інші герої повісті, усі жителі села. Справжній біль авторки викликаний відходом від законів народної етики, зневажання загальнолюдських цінностей, усталених віками. Саме це спостерігала письменниця у реальному житті, тому свій твір присвятила тому, щоби застерегти людство, вигукнути, аби почули всі: "Люди, схаменіться! Так не повинно бути, так не можна!"

Джерела та література

Зовнішні посилання