Відмінності між версіями «Ліщина»
(→Додаткові джерела) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Leshena.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Leshena.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:P4300004.JPG|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:P4300004.JPG|x140px]] | ||
Версія за 13:48, 20 грудня 2014
Ліщи́на, -ни, ж. Орѣшникъ, Coryllus Avellana L. Ой гай, гай, шумить гай, зашуміла ліщина. Чуб. V. 111. Кущі зеленої ліщини. Левиц. Ум. Ліщи́нка, ліщинонька, ліщиночка. Ти б пішов ти ліщинки де заробив ґринджоли, огород би обгородили. Г. Барв. 291. Зашуміла ліщинонька. Чуб. V. 289. Сировая ліщиночко, чом не гориш, тільки куришся? Чуб. V. 812.
Опис
Ліщина звичайна — деревовидний кущ 2-4 м заввишки. Кора — темно-сіра з характерними сочевичками. Гілки дугоподібно розходяться в різні боки, утворюючи оберненоконусоподібну крону. Пагони й молоді листки опушені. Бруньки заокруглені з війчастими лусочками. Листки — чергові, оберненояйцеподібні, широкі (7-16 см завдовжки і 4-8 см завширшки), при основі скошеносерцеподібні, нерівномірно зубчасті, на коротких черешках. Квіти - тичинкові квітки без оцвітини, зібрані у видовжені (3-5 см завдовжки) сережки, луски їх густо опушені, а голі пиляки мають вгорі характерний пучок волосків.Маточкові квітки у двоквіткових розвилках, що розміщені в пазусі покривної луски і приховані в черепичастій кулястій бруньці, з якої виступають червонуваті приймочки. Ліщина — однодомна рослина, що має на різних гілках тичинкові і маточкові квітки. Тільки після цвітіння починають розпускатися листя на кущах ліщини. З зав'язей запилених квіток утворюються горіхи, а навколишня зав'язь приквітки розростаються в зелену плюску, прикриваючу горіх. Плід- плід — горіх (15-20 мм у діаметрі) у зеленій дзвіноподібній обгортці, вкритій оксамитовим пушком.Ліщина звичайна цвіте у березні — квітні, плоди достигають у серпні.
Ілюстрації
|style="width:20%; padding-top:1em;"| 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| 
Відео
Цікаві факти
Ліщина звичайна (кора) Кору ліщини (яку заготовляють навесні) використовують при малярії; при варикозному розширенні вен, перифлебіті, капілярних геморрагіях, варикозних виразках. Настій кори ліщини є в’яжучим, протидизентерійним, жарознижувальним засобом.
Листям ліщини лікують гіпертрофію передміхурової залози, рекомендують вживати при гіпертонічниій хворобі, захворюваннях нирок, варикозному розширенні вен.
Горіхи ліщини застосовують при кровохарканні, сечокам’яній хворобі, метеоризмі, бронхіті та гарячкових станах. Подріблені горіхи змішані з яєчним жовтком використовують при опіках. Олію з горіхів ліщини вживають при жовчокам’яній хворобі, епілепсії; втирають в шкіру голови для зміцнення волосся.
Значення в словниках
Словник української мови:
ЛІЩИНА, и, жін. 1. Кущ родини березових з їстівними плодами — горіхами. Кажуть люди, що ліщина Уродила густо; А як в торбу подивлюся, Так у їй і пусто (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 133); Лишіть мені одну живу берізку, Один-єдиний свіжий кущ ліщини (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 95); // Тонка, гнучка гілка з цього куща. Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (Нечуй-Левицький, II, 1956, 354). 2. Чагарник з кущів цієї рослини. Ліщина була така густа, що за десять кроків не видно людини (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 137); Тепер в ліщину зайдем серед дубів старих. — Ану, хто перший знайде на цім кущі горіх? (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 534.
1. Кущ родини березових з їстівними плодами — горіхами. Кажуть люди, що ліщина Уродила густо; А як в торбу подивлюся, Так у їй і пусто (Щог., Поезії, 1958, 133); Лишіть мені одну живу берізку, Один-єдиний свіжий кущ ліщини (Мур., Осінні сурми, 1964, 95); // Тонка, гнучка гілка з цього куща. Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (Н.-Лев., II, 1956, 354).
2. Чагарник з кущів цієї рослини. Ліщина була така густа, що за десять кроків не видно людини (Шер., В партиз. загонах, 1947, 137); Тепер в ліщину зайдем серед дубів старих. — Ану, хто перший знайде на цім кущі горіх? (Забіла, У.. світ, 1960, 62).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 340.
ліщи́на (зменшене і пестливе — ліщинка, ліщи́нонька) — кущ родини березових з їстівними плодами — горіхами; за прикметою, «зацвіла ліщина — пора сіяти моркву, мак, петрушку»; деревину використовують у столярних роботах, для плетіння кошиків, для виготовлення обручів; у народнопісенній творчості символізує дівчину: «Ой, не шуми, ліщинонько, та й не розвивайся, не плач, не плач, дівчинонько, та й не віддавайся»; рубання ліщини, як і кали́ни (див.), символізує заручення дівчини чи одруження проти її волі: «Не рубай ліщини, най горішки родить. Не бери дівчиноньки, най ще рік походить. Зелена ліщина, як ся розвивала, Плакала дівчина, як ся віддавала».
