Відмінності між версіями «Форкотати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 13: Рядок 13:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Yak-pochati-rozmovu.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Yak-pochati-rozmovu.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Razgowor-po-mobilnomu.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]

Версія за 22:03, 11 грудня 2014

Словник Грінченка

Форкотати, -кочу, -чеш, гл. Болтать, много говорить. Вх. Лем. 477.

Академічний словник української мови

Академічний словник

Тлумачення слова у сучасних словниках

ФОРКАТИ, аю, аєш, недок., без додатка або чим. Видавати глухий уривчастий звук, випускаючи з шумом повітря з ніздрів, рота (перев. про коней). Залубеньки стояли на місці. Коні форкали і перебирали ногами, бажаючи бігти до стайні (Іван Франко, III, 1950, 276); На возі свіжий запашний пирій. Конята, хрумаючи, форкали від задоволення (Яків Качура, II, 1958, 115); Час від часу один кінь підкидав голову, наставляв проти півночі вуха і стиха форкав м'якими ніздрями (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 198); Чумаки, поставивши варту, купалися в річці, форкали, плавали й радісно хлюпосталися у воді (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 382).

Ілюстрації

Yak-pochati-rozmovu.jpg Razgowor-po-mobilnomu.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання