Відмінності між версіями «Хабарь»

Версія за 08:59, 10 грудня 2014

Акадамічний тлумачний словник української мови

Хабарь-Хаба́р — гроші або інші матеріально цінні речі, котрі даруються посадовій особі для її стимулювання діяти в інтересах особи, що передає його. Дії з передачі і прийому хабара в Україні та інших країнах, протизаконні і підпадають під дію Кримінального кодексу і ряду інших, закріплених законодавчо, засад іноземного права.

В Україні, хаба́р — гроші або інші матеріально цінні речі, котрі даруються посадовій особі для її стимулювання діяти в інтересах особи, що передає його. Іноді хабарем може стати якась незначна послуга чи допомога у вирішенні якогось потрібного питання, а високий рівень використання хабарів у суспільстві називається корупцією.

В Азії, наприклад, якщо це не готівка, то це не вважається хабарем.

У Японії, з урахування багатовічних традицій, не прийнято відмовлятися від подарунків, тому що це буде принижувати дарувальника.

У таких країнах, як Філіппіни, Індія і більшість латиноамериканських країн, існують жорсткі соціальні ієрархії і є велика різниця в економічному, і що більш важливо, соціальному статусі між групами людей. У таких умовах, ці елітні класи людей звільняються від правил, стандартів, яким повинні слідувати інші, що дозволяє їм включати в себе і активну хабарницьку діяльність зокрема.

У слаборозвинених країнах, як правило, спостерігається тенденція отримання так званих «чайових», що значно підвищує продуктивність діяльності низькооплачуваних чиновників, що уже сприймається як належне, і часто є необхідним для підтримки їхнього життєвого рівня.

Способи протидії хабарництву в Україні

Одним із важливих аспектів сучасної державної правової політики в Україні є реформування системи запобігання і протидії корупції.

З 2011 року в Україні функціонує принципово нова антикорупційна система, яка має переважно превентивний характер і орієнтована на створення в суспільстві ефективних механізмів попередження корупції. Реформа антикорупційної системи розпочалася у 2011 році із створенням Президентом України Національного антикорупційного комітету та подальшого прийняття низки законодавчих актів, серед яких ключовим є Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції". Основні напрямки державної антикорупційної політики закріплені у Національній антикорупційній стратегії на 2011-2015 роки, схваленій Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001. Форми та методи реалізації Стратегії визначені у Державній програмі щодо запобігання і протидії корупції на вказаний період, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 1240.

Одночасно із Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення", яким визначено склади злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, а також порушено проблема хабарництва-- створено Проект Закону України від 25.01.2012 р. N 9749, «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо протидії хабарництву)»

Ілюстрації: