Відмінності між версіями «Рушниця»
Cat97 (обговорення • внесок) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | + | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:2.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube| hd0fo4Q-Rd4}} | {{#ev:youtube| hd0fo4Q-Rd4}} | ||
Поточна версія на 23:09, 7 грудня 2014
Рушниця, -ці, ж. Ружье. Ой упала Бондарівна близько перелазу забив, забив пан Каневський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Ум. Рушничка. Грин. II. 222. З рушнички золотої стріляє пташки. Гн. І. 169.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РУШНИ́ЦЯ, і, жін. Вогнепальна ручна зброя. Настя хапає рушницю й стріляє (Нечуй-Левицький, II, 1956, 434); Панкратов заряджав рушницю. Сьогодні його черга вартувати нічний табір (Олесь Донченко, II, 1956, 43). Поставити гвинтівку (рушницю і т. ін.) на бойовий звід див. поставити 1. ▲ Мисливська рушниця — вогнепальна зброя для полювання. Це була хороша мисливська рушниця, традиційний подарунок тестя майбутньому зятеві в день заручин (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 381);Протитанкова рушниця, військ. — важка вогнепальна зброя для боротьби з танками противника. Варвара перетягла через окоп довгу важку протитанкову рушницю (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 245). ♦ Ставити (поставити) під рушницю, військ., дорев. — з метою покарання примушувати стояти якийсь час у повному озброєнні й спорядженні; Ставити (поставити, зіставити і т. ін.) рушниці в козла (в козли) див.козла; Стояти під рушницею, військ., дорев. — бути у повній бойовій готовності.
"Словопедія"
РУШНИЦЯ ручна вогнепальна або пневматична зброя з довгою цівкою; калібр 6,5-8 мм; кремінна (до XVIII ст.), пістонна (XIX ст.) головним чином гладкоцівкова; від середини XIX ст. витіснена нарізною (ґвинтівка); назва р. збереглася переважно для мисливської зброї.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Рушниця, -ці, ж. Ружье. Ой упала Бондарівна близько перелазу — забив, забив пан Каневський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Ум. рушничка.Грин. II. 222. З рушнички золотої стріляє пташки. Гн. І. 169.
«Словники України on-line»
Этимологический словарь руського языка
Ружье ружье Древнерусское – оружие (всякое средство, пригодное для зашиты и нападения). Этимология слова народная, оно образовано путем отсечения начальной гласной от книжного «оружие». Впервые употребляется в «Книге о ратном строении» (1647 г.), затем в Московской грамоте 1676 г. Употребляется сначала в собирательном значении «ручное огнестрельное оружие, вооружение вообще, экипировка». Производное: ружейный.
Іноземні словники
українська-англійська Словник
рушниця англійська Переклад на англійська: shotgun (noun )
Ілюстрації
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=hd0fo4Q-Rd4
https://www.youtube.com/watch?v=GuT6EiVqkRY
