Відмінності між версіями «Громадянин»
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Грома1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Грома2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Грома3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Грома4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 21:10, 4 грудня 2014
Зміст
Словник Грінченка
Громадянин, -на, мЧленъ громади, членъ общества. Оце зібралися ми, пановегромадяне, про от що розсудить. Гліб. Хай буде громадянином тієї землі, де уродився й виріс. О. 1861. X. 150.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГРОМАДЯ́НИН, а, чол.
1. Особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави. [Руфін:] Сьогодні, вчора й зроду я той самий: я римський громадянин (Леся Українка, II, 1951, 416) До якої б національності не належав громадянин СРСР в якому б кутку нашої неосяжної країни він не жив його Батьківщина — великий Радянський Союз (Комуніст України, 11, 1959, 39).
2. Дорослий чоловік, а також форма звертання до нього. Увагу його чомусь привернув солідний громадянин у шубі (Олесь Гончар, Мата.., 1959, 12); — Громадянине, ей ви, громадянине без шапки! — авторитетно погукав його перонний охоронець порядку, вокзальний міліціонер (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 8).
3. уроч. Той, хто підпорядковує особисті інтереси громадським, служить батьківщині. У збірнику «З вершин і низин» автор [1. Франко] стає перед нами насамперед як громадянин і боєць (Максим Рильський, III, 1956, 270); В книзі «Плуг» він [П. Тичина] виступив як поет-громадянин, поставивши свій талант на службу народу, його революційним устремлінням і діям (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 9).
4. іст. Член громади (див. громада 1 3). Волосний з писарем та з кількома громадянами повели в волость Кайдашенків, їх жінок та Кайдашиху (Нечуй-Левицький, II, 1956, 365); А через місяць йому об'явлено, що тепер він піщанський громадянин — козак, Остап Маркович Хрущ (Панас Мирний, II, 1954, 39).
ГРОМАДЯНИН член суспільства <громади>, виборець, з правом голосу, як ім. цивільний, ур. син <н. сини вітчизни>; платник <платій> податків, ок. податковець.
Ілюстрації
|
|
|
|
