Відмінності між версіями «Ого!»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Ого! '''''меж., ''выражающее удивленіе. ''Ого, чудеса! вербовиї колеса. ''Ном. № 7831. [[Категорі...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ого! '''''меж., ''выражающее удивленіе. ''Ого, чудеса! вербовиї колеса. ''Ном. № 7831. | '''Ого! '''''меж., ''выражающее удивленіе. ''Ого, чудеса! вербовиї колеса. ''Ном. № 7831. | ||
[[Категорія:Ог]] | [[Категорія:Ог]] | ||
| + | Уживаються при виражепні здивування, захоплення, застереження і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А колись співали, ого, ще як! (Леся Українка, II, 1951, 36); На дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт.. — ого, то вже знак, що пора забивати яму! (Іван Франко, IV, 1950, 7); Стис удлище, підсік.. Ого, нівроку! Немов струна, співає волосінь, І короп кидається у глибінь (Максим Рильський, II, 1960, 121); — Не конверт, а конвент! Це таке, брат, Вутанько, що ого! Туди тільки наймудріших збирають... (Олесь Гончар, II, 1959, 186); — Ти краще штаненята притримуй, — сміється Євген. — Вони в мене на цурці ого як тримаються, — анітрохи не ображається хлопчак (Михайло Стельмах, I, 1962, 215). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ОГО-ГО́, виг. Уживається при вираженні сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А голос у діда — ого-го! Вночі вийде, як тюкне на собаку якимось диким степовим голосом, — аж мороз піде по шкурі (Вас., II, 1959, 527); Ще ого-го які кремезні, Стоять [дуби] сто років, мов залізні (Мур., Осінні сурми, 1964, 16); — Тоді тримайся його, бо це хлопець ого-го який! (Стельмах, II, 1962, 401). | ||
Версія за 16:54, 4 грудня 2014
Ого! меж., выражающее удивленіе. Ого, чудеса! вербовиї колеса. Ном. № 7831.
Уживаються при виражепні здивування, захоплення, застереження і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А колись співали, ого, ще як! (Леся Українка, II, 1951, 36); На дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт.. — ого, то вже знак, що пора забивати яму! (Іван Франко, IV, 1950, 7); Стис удлище, підсік.. Ого, нівроку! Немов струна, співає волосінь, І короп кидається у глибінь (Максим Рильський, II, 1960, 121); — Не конверт, а конвент! Це таке, брат, Вутанько, що ого! Туди тільки наймудріших збирають... (Олесь Гончар, II, 1959, 186); — Ти краще штаненята притримуй, — сміється Євген. — Вони в мене на цурці ого як тримаються, — анітрохи не ображається хлопчак (Михайло Стельмах, I, 1962, 215).
ОГО-ГО́, виг. Уживається при вираженні сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А голос у діда — ого-го! Вночі вийде, як тюкне на собаку якимось диким степовим голосом, — аж мороз піде по шкурі (Вас., II, 1959, 527); Ще ого-го які кремезні, Стоять [дуби] сто років, мов залізні (Мур., Осінні сурми, 1964, 16); — Тоді тримайся його, бо це хлопець ого-го який! (Стельмах, II, 1962, 401).
