Відмінності між версіями «Рвач»

Версія за 17:11, 3 грудня 2014

Рвач, -ча, м. Тотъ, кто рветъ, иронически: дантистъ. Добрий рвач, нічого казать. Черк. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РВАЧ 1 - а, чол., розм. Той, хто намагається одержати за свою працю більше, ніж вона варта, або різними нечесними способами здобути в тих чи інших обставинах якнайбільшу матеріальну вигоду для себе. Злодій, рвач, хапуга, розтратник, — це потвори, які отруюють наше життя.. Самі нічого не роблячи, вони марнують і привласнюють те, що створено іншими (Комуніст України, 11, 1963, 6); Всякого роду обивателі, ледарі, рвачі, дармоїди і ті окремі особи, які втрачають гідність радянського громадянина, обурюють трудящих нашої країни (Наука і життя, 8, 1963, 3).

Фразеологічний словник

Рвач 2 - а, чол, розм. Той,хто рве,наближене до слова "рвати". (аж) рва́ти боки́ (животи́) з чого, від чого і без додатка. 1. Дуже сміятися, реготати. Та й заведе якої-небудь такої чудної казки, що діти аж боки рвуть, регочуться (Дніпрова Чайка); Тепер сміялися всі: ..качалися, рвали боки, душилися (П. Загребельний); Люди рвали животи з потіхи, насідали з усіх боків, щоб подивитись на Петра (А. Хорунжий). 2. зі сл. сміючи́сь, рего́чучись і под. Знемагати, знесилюватися. Як скаже, як втне (Дунай) — боки рвеш сміючись (І. Муратов).

(аж) рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори (власники мандатів) волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

(аж) рва́ти (нога́ми (копи́тами)) зе́млю. 1. Дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець); — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Той виніс його на шлях і полетів, рвучи копитами землю (Григорій Тютюнник). 2. зі словоспол. таки́й, що. Швидкий, баский (перев. про коней). — Їздять вони (пани) у таких колясках, що хитає, як у колисці, возять їх такі коні, що аж землю рвуть (Марко Вовчок).

му́чити (терза́ти, рва́ти і т. ін.) се́рце (ду́шу) чиє (чию). Завдавати комусь горя, страждань, прикрощів і т. ін.; спричиняти переживання. — Що се (це) я? що се я? …Геть, геть від мене… Не муч мого серця (Панас Мирний); — Не муч, не терзай мого серця… Я люблю тебе (А. Шиян).

на ходу́ підме́тки рва́ти (зрива́ти). Сміливо, рішуче, відчайдушно діяти; вміло, вправно робити що-небудь. — Тільки не спи, Жоржику, бо тут вештаються такі художники, що на ходу підметки рвуть (В. Міняйло); — Я .. знав чимало таких, що в тилу, як то кажуть, на ходу підметки зривали, а тут, перед лицем смерті, ставали жалюгідними боягузами (О. Гончар).

рва́ти / порва́ти жи́ли (ру́ки, си́лу). Дуже важко, багато, з надмірним напруженням; над силу працювати. Це вони (нинішні пенсіонери), живучи, по суті, в нужді, рвали жили заради “світлого майбутнього”, що й не маячило на горизонті (З газети); Блукати по наймах — це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я (А. Головко); Рве (хлопець) силу, аби догодить господареві (К. Гордієнко); — Ти звідки .. знаєш, що таке земля і чи дорожча вона за кров!? Зароби її перше, порви спершу свої жили на ній (М. Стельмах). рва́ти на собі́ жи́ли. Добру годину рвали на собі жили, пересаджуючи через ручиці важкі колоди (Григорій Тютюнник).

рва́ти / порва́ти кишки́ (зо (від) смі́ху (від ре́готу)). Дуже, до знемоги, до знесилення сміятися. А старший боярин, пан Бістряк, рве кишки зо сміху та біга по селу, та збира свій поїзд, щоб швидше на посаг молодих садовити (Г. Квітка-Основ’яненко); Раз... (О! сміху було! Хлопці аж кишки порвали від реготу) змалював він таки нашого отця Микити кобилу, та як же живо вчистив — так навдивовижу! (Г. Квітка-Основ’яненко); Хлоп’ята одповідають: “Ох, комік цей Цюпа, просто кишки можна порвати!” (Ю. Яновський).

рва́ти вуди́ла. Бути дуже злим, роздратованим кимсь, чимсь. І зараз він (Заболотний) уже рве вудила, нервується, його діяльну натуру дратує всіма визнаний припис триматись осторонь (О. Гончар).

рва́ти го́рло (горля́нку). Дуже кричати, галасувати. Справник з фаетона захрипів.. до громади зірваним голосом: видко тепер кожного дня доводиться рвати горло (М. Стельмах).

рва́ти й мета́ти. Бурхливо виявляти своє незадоволення, роздратування (перев. перед підлеглими). Армія окупантів не виконувала наказу свого командування.. Генерал Д’Апсельм — командуючий окупаційною армією — мав підстави рвати й метати (Ю. Смолич).

рва́ти о́чі. 1. Різко виділятися чим-небудь. Любив (Зігфрід) красивий, елегантний, але такий, що не рвав очей, одяг (В. Козаченко). 2. на кого. Задивлятися на кого-небудь. — Не рви очей на чужих дружин, Васю,— повчально промовив він.— Окрім того, ніколи не пробуй закохуватися на весіллях і взагалі на святах (П. Загребельний). 3. кому. Привертати чию-небудь увагу; приваблювати кого-небудь. Смаглявий красень в генеральських лампасах, рвав очі він чулим до краси селищанським молодицям… (О. Гончар).

рва́ти пові́тря (ти́шу) чим і без додатка. 1. Гучно лунати (про звуки). Від часу до часу музику переривали громовісні вигуки тисячі голосів, що, зливаючись з нею на мить, рвали повітря переможним зойком (Олесь Досвітній). 2. Голосно говорити, кричати. Маркушевський не дає йому опам’ятатись і рве тишу знервованим лихим голосом: — Ви вдалися до непотрібних експериментів… (Ю. Бедзик).

рва́ти / порва́ти ду́шу (се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. Викликати страждання, душевний біль; завдавати мук. Спомини минулого коротенького щастя рвали душу (Г. Хоткевич); Зника північний гість, та погляд той і мова Лишають в серці слід кривавий і страшний, І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова (Леся Українка); — Води! — попрохав ранений. Серце Соломії рвала та просьба Остапова (М. Коцюбинський); (Лицар:) Той порив порвав мені востаннє ржаву душу, її неволя ржею так посіла, а що порвало — героїзм чи розпач, сама ти зваж (Леся Українка). се́рце на шматки́ рва́ти. Бодай не діждати своє серце на шматки рвати (Укр.. присл..).

рва́ти (розрива́ти) / порва́ти кайда́ни (пу́та, ланцюги́). 1. Визволятися від гніту. Рве Африка одвічнії кайдани (В. Сосюра); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (М. Рильський); Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте (Т. Шевченко); Отож порви, порви всі пута, скинь ярмо, Що так тебе намучило; Насмілься буть щасливим, геть покинь усе, що до землі пригнічує (М. Зеров); (Неофіт-раб:) Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка). 2. чого і без додатка. Звільнятися від того, що заважає вільно діяти, мислити і т. ін. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П. Тичина); “А справді, чи здатен він що-небудь зрозуміти з того, що сталося? — думав Дорошенко, дивлячись на примовклого, понуреного Яц

рва́ти слова́. Говорити уривчасто, запинаючись. — Чого ж ти стоїш, Хведоре? — спитала Пріська. — Сідай! Що скажеш доброго? — Та я се до вас… — рвучи слова, несміливо почав він (Панас Мирний).

рва́ти слух (ву́ха). Викликати неприємні відчуття, вражати (про звуки). Вереск і гармидер, п’яні співи і завзяті “торги” рвали слух (І. Франко); Плач і стогін рвали вуха (П. Панч).

розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ кого і без додатка. Нещадно розправлятися з ким-небудь, знищувати когось. Він би хотів на шматки розірвати й тітку, й дядька, і дітей їх (М. Коцюбинський). розірва́ти на маню́сінькі кусо́чки. — Гляди (чоловіче), щоб ти поділив його (гостинець) на частини, щоб кожному — достало — коли ж гаразд не поділиш — то тут тобі й амінь! Таки тут тебе і розірвемо на манюсінькі кусочки (Панас Мирний).

хоч зу́би рви кому, зі сл. п’я́ний. Дуже, у великій мірі. Дідич такий п’яний, що хоч йому зуби рви, ліг тут же на лавочці й одразу захропів (Казки Буковини..).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Егоїзм

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах.

Зовнішні посилання