Відмінності між версіями «Давлючий»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Davluchuy.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Davluchuy.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Davluchuy4.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Davluchuy4.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Davluchuy 2.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 10:41, 3 грудня 2014
Давлючий, -а, -е. Трудно проглатываемый (о пищѣ). См. Давучий.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980) ДАВЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм.
1. Який давить. У Глущука до горла підкотився гарячий давлючий клубок (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 10); Розібрав його кашель такий давлючий, що аж сльози з очей покотилися (Михайло Чабанівський, Балкан. весна, 1960, 455).
2. Який важко проковтнути (про їжу). [Ліза:] Ніхто не їсть [пряників], такі вони давлючі (Іван Кочерга, II. 1950, 157).
Ілюстрації
|
|
|
|
