Відмінності між версіями «Здирця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ||
+ | [http://sum.in.ua/s/Zdyrcja Словник української мови] | ||
+ | |||
+ | ЗДИ́РЦЯ, і, чол., діал. Здирник. — Буде він учитися і тут, і там, щоб міг мужиком прожити, не кланяючися кожному здирці (Борис Грінченко, I, 1963, 292); — Здається, він не з лагідних, — Сволота, — рішуче ствердив Тимко. — Такий здирця (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 76). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 09:33, 2 грудня 2014
Зди́рця, -ці, м. Обдирало, взяточникъ, вымогатель, мздоимца.
Зміст
Сучасні словники
ЗДИ́РЦЯ, і, чол., діал. Здирник. — Буде він учитися і тут, і там, щоб міг мужиком прожити, не кланяючися кожному здирці (Борис Грінченко, I, 1963, 292); — Здається, він не з лагідних, — Сволота, — рішуче ствердив Тимко. — Такий здирця (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 76).