Відмінності між версіями «Лобода»

Версія за 22:33, 1 грудня 2014

Лобода, -ди, ж. Раст. а) Лебеда. Atriple hortensis L. б) — дика — собача, Chenopodium album. ЗЮЗО. I. 116. Буває лобода свиняча, лобода біла, червона. Харьк. у. Ум. Лобідка, лободенька, лободочка. Желех.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛОБОДА́, и, жін. Найпоширеніший бур'ян, що засмічує посівні та городні культури; листя деяких видів цієї рослини вживають у їжу, як шпинат, салат тощо. Хома журився, що лобода й кукіль у просі зародився (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 159); Лобода біла росте не тільки на полі, але й на городах, левадах, по канавах тощо (Бур'яни і боротьба з ними, 1957, 39).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Лобода́, -ди, ж. Раст. а) Лебеда. Atriple hortensis L. б) — дика — собача, Chenopodium album. ЗЮЗО. I. 116. Буває лобода свиняча, лобода біла, червона. Харьк. у. Ум. лобідка, лободенька, лободочка. Желех.

"Словопедія"

ЛОБОДА трав'яниста рослина або напівкущ родини лободових; поширена в зоні помірного клімату обидвох півкуль; бл. 80 видів, в Україні - 22; найпоширеніша і найшкідливіша л. біла; деякі види мають лікувальне значення, в Зх. Європі окремі види вживають у їжу; в Перу л. - зернова рослина.

ЛОБОДА

лобода́ іменник жіночого роду збірн.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

лобода́ (пестливе — лобі́дка) — найпоширеніший бур’ян, що за­смічує посівні та городні культури; листя деяких видів цієї рослини вживають у їжу; традиційний сим­вол злиднів та убозтва, тому ка­жуть і співають: «Ото ласа їда, — з часником лобода», «Постав хату з лободи, а в чужую не веди»; у на­роднопісенній творчості символі­зує нещасливу дівчину або жінку: «Змішався щавій з лободою, Оже­нився старий з молодою».

Лобода́, ди, ж. Раст. а) Лебеда. Atriple hortensis L. б) — дика — собача, Chenopodium album. ЗЮЗО. I. 116. Буває лобода свиняча, лобода біла, червона. Харьк. у. Ум. Лобідка, лободенька, лободочка. Желех.

ЛОБОДА́, и, ж. Найпоширеніший бур’ян, що засмічує посівні та городні культури; листя деяких видів цієї рослини вживають у їжу, як шпинат, салат тощо. Хома журився, що лобода й кукіль у просі зародився (Бор., Тв., 1957, 159); Лобода біла росте не тільки на полі, але й на городах, левадах, по канавах тощо (Бур’яни.., 1957, 39).

Іноземні словники

Російсько-українські академічний словники 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)

Лобода́, см. Лебеда́. Кудря́вец – 1) см. Кудря́ш; 2) бот. Chenopodium Bothrus L. – лобода́-кудря́вець (-вця); 3) см. Кудря́вка 2. Лебеда́ – (раст. Chenopodium) лобода́, ум. лобі́дка, ласк. лобо́[і́]донька, лобо́[і́]дочка. [Ой не бу́де, не бу́де ви́ще кро́ну лобода́ (Пісня). Лихе́ го́ре та бі́донька, моя гірка́ та лобі́донька (Манжура)]. • Отдельное растение, стебель -ды́ – лободи́на, (собир.) лободи́ння. [Живе́ як соро́ка на лободи́ні (Номис)]. • Сделанный из -ды – лободя́ний, з лободи́. [Поста́в ха́ту з лободи́, а в чужу́ю не веди́ (Приказка)]. • Плохие года, коли во ржи -да́ – лиха́ біда́ – на вгоро́ді сама́ лобода́. • Сеяли рожь, а косим -ду́ – сі́яли пшени́цю, а вроди́ло кукі́ль та щири́цю. • Видима беда, что во ржи -да́, а то беды, как ни ржи, ни -ды́ – ли́хо в сві́ті, як вівсю́г у жи́ті, а ще гі́рша біда́ – зе́рна хлі́ба нема́. • -да́ дикая, Chenopodium album L. – лобода́ бі́ла, лобода́ свиня́ча, (зап.) на́тина. • -да́ душистая, Chenopodium Botrus L. – лобода́ кудря́вець, кудря́вці (-ців). • -да́ свиная, Chenopodium hybridum L. – беши́чник, лобода́ крисла́та. • -да́ вонючая, навозная, Chenopodium olidum sive Vulvaria – лобода́ смердя́ча, п’ять-трава́. Atriplex L. – лути́га, лобода́. • -да́ садовая, красная, Atriplex hortense L. – лобо́да, лобо́да горо́дня. Лоб (р. лба) – 1) лоб (р. ло́ба, м. (на) ло́бі, им. мн. лоби́), чо́ло́ (им. мн. чо́ла); срв. • Чело́. [Пани́ чу́бляться, а в мужикі́в лоби́ боля́ть (Номис). Широ́кою доло́нею обтира́в собі́ піт із чола́ (Франко). Він уклони́вся, торкну́вшись чоло́м землі́ (Коцюб.)]. • Лоб высокий, низкий – висо́кий, низьки́й лоб, висо́ке, низьке́ чо́ло́. [Мов хма́рами було́ пови́те її́ висо́ке бі́ле чо́ло (Грінч.)]. • С высоким лбом – високоло́бий, високочо́лий. [Мов ті діди́ високочо́лі, дуби́ з гетьма́нщини стоя́ть (Шевч.)]. • С выпуклым, крутым лбом – горболо́бий. • С большим лбом, см. Лоба́стый. Бить, ударить лбом (о баране) – бу́цати, бу́цну́ти. [І бара́н бу́цне, як заче́пиш (Номис)]. • Ударяться, удариться лба́ми – бу́цатися, бу́цнутися, би́тися, вда́ритися (трі́снутися) навло́бки. [Трі́снулися навло́бки бара́ни (Кролевечч.)]. • Подкатывать глаза под лоб – пуска́ти о́чі під ло́ба, (диал.) завіра́ти о́чі. • Медный лоб – мі́д(я́)не чо́ло́, безчі́льник, наха́бний ду́рень. • Лоб широк, а в голове тесно – під но́сом коси́ти пора́, а на ро́зум не о́рано. • Выше лба уши не растут – ви́ще ти́ну лобода́ не бува́. • Хлоп его в лоб, да в мешок – цок у лобо́к, та в пи́сану ка́йстру. • Как поленом по́ лбу – як обу́хом по голові́. • Лбом стены не прошибёшь – голово́ю (ло́бом) му́ру не проб’є́ш. • Будь он семи пядей во лбу – бу́дь у ньо́го ро́зуму аж понад го́лову, будь він (з йо́го) і наймудрі́ша голова́. • Лоб забрили – зняли́ чу́ба. • Всадить себе пулю в лоб – пусти́ти собі́ ку́лю в ло́ба; 2) (фронтон) чо́ло, см. Перё́д 1; 3) (бой в молоте) чо́ло, фа́на, (иногда) ба́на; 4) Лоб бараний, геол. – бара́нячий лоб, кучеря́ва ске́ля. II. Марь, бот. Chenopodium L. – лобода́; (лебеда, Ch. album L.) лобода́ бі́ла; (душистая лебеда, кудрявец, Ch. Botrus L.) лобода́-кудря́вець (-вця); (глухой водопьян, Ch. urbicum L.) топі́лька; (Ch. Vulvaria L.) лобода́ смердя́ча, воню́чка, матери́нка. Мора́лки, бот. Chenopodium Bonus Henricus L. – лобода́ переле́та.

Російсько-український народний сучасний словник 2009

Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. (М.Вінграновський). Був лоб у хлопця — сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі ось хлопці світ цей перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник]. Обговорення статті Чмырить, жарг. – (издеваться, унижать) (рус.) чмирити; принижувати, знущатися. [Прівєт, підходить до нас одногрупник Лобода (Лободець); він найменший у групі, носить великі придуркуваті окуляри, які збільшують його очі і роблять схожим на інопланетянина, а ще цей дурбелик постійно таскає з собою великий важкий дипломат; повний даун, він трохи зашуганий, бо його в групі завжди чмирять, заставляють прибирати в класі, бігати в гастроном по цигарки, пиво, водяру, а в їдальні в нього постійно відбирають порцію другого та компот з булочками (А.Дністровий)]. Обговорення статті Шмакодявка, разг.-сниж. – (маленький) шмакодявка. [— О, нова шмакодявка з’явилася! — презирливо мовив Володька Лобода, коли вона вперше вийшла у двір. Володька Лобода терпіти не міг дівчисьок і називав їх коротко й виразно — «шмакодявки». Ніхто з нас не знав, що означає це таємне й неперекладне на людську мову слово. Але звучало воно, грубіянське і презирливе, дуже образливо (В.Нестайко)]

Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)

Лебеда – лобода́, -ди́.

Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)

Выкатывать • Выкатывать, выкатить глаза (разг.) – вивалювати, вивалити (вирячувати, вирячити, вилуплювати, вилупити, про багатьох повивалювати, повирячувати, повилуплювати) очі. [Лобода здивовано вирячив очі і кинувся до своїх прибічників. Ле.] Выше • Бери выше (перен.) – сягай вище. • Все [выше и] выше – усе [вище й] вище; дедалі (щодалі, чимдалі, щораз, чимраз) вище. [Вузька, вибоїста дорога видирається понад Черемошем усе вище й вище. Антоненко-Давидович.] • Выше головы не прыгнешь – вище голови не стрибнеш. Пр. • Выше его понимания – (по)над його розуміння. • Выше его сил – (по)над його силу (сили, снагу). [Було над його сили дивитися, як загибають другі. Яновський.] • Выше кого, чего – вищий (-ща, -ще) від кого, від чого (за кого, за що, ніж хто, ніж що, як хто, як що); (зрідка) вищий (-ща, -ще) за кого, чого; (як прислівн.) вище від кого, від чого (за кого, за що, ніж хто, ніж що, як хто, як що); (зрідка) вище кого, чого; повище кого, чого; (по)над кого, що. [Від простої людини вища, розумніша, нічого злого не перейме, а ще й ту за собою поведе. Свидницький. Один з них набагато вищий за другого… Довженко. Він стрибає вище від мене. Прус. Я вірю, що Гектора ніхто не подолає, Бо він герой понад усіх героїв. Українка.] • Выше лба уши не растут – вуха повище лоба не ростуть. Пр. Вище лоба очі не ходять. Пр. Вище тину лобода не бува. Пр. • Выше нормы – (по)над норму. • Выше носа плюнешь — себя заплюёшь – хто догори плює, тому на лице паде. Пр. • Выше себестоимости, своей стоимости – понад собівартість, понад свою вартість. • Головой, на голову выше кого – головою (на голову) вищий від кого (за кого, ніж хто, як хто). [Не треба було навіть зазирати в обличчя, щоб сказати, що стрункий, на голову вищий за інших, був брат першої дружини з Переяслава Яким Сомко… Панч.] • Нет выше чего – нема [в світі] над що (як що). [Нема в світі над щиру любов. З нар. уст.] • Он выше подозрений – він поза підозрою. • Подниматься, подняться выше облаков – зноситися, знестися (підноситися, піднестися, підніматися, піднятися, підбиватися, підбитися, сягати, сягнути) (по)над хмари; сягати, сягнути за хмари. [Високо витає онук, сягає аж за хмари, химерна молода голова. Гордієнко.] • Становиться, стать выше – вищати, повищати. [Ти думаєш, либонь, що і натхнення Повищати від п’єдесталу може? Українка.] • Температура выше нуля – температура вища від нуля; температура над нулем. • Я выше этого – я вище стою від цього; я вищий від цього; я понад це (понад цим). Лебеда • Не то беда, что во ржи лебеда, а то беды, как ни ржи, ни лебеды – лихо в світі, як вівсюг у житі, а гірша біда, як сама лобода. Пр. • Плохие года, коли во ржи лебеда – лиха біда, як на (в)городі сама лобода. Пр. • Сеяли рожь, а косим лебеду – Сіяли пшеницю, а вродило кукіль та щирицю. Пр. Торох, торох, сію горох, а вродиться бриця. Пр. Лоб • Брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багатьох) чуби (лоби) голити, поголити кому. • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. • Как поленом по лбу – як обухом по голові. • Лбом стены (стену) не прошибёшь – головою стіни не проб’єш. Пр. Головою (лобом) муру не проб’єш. Пр. Проти гори піском не сипати. Пр. Голим задом їжака не задавиш. Пр. Батога з піску не уплетеш. Пр. Шилом моря не нагрієш. Пр. • Лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Медный лоб – мідний лоб; безчільник; нахабний дурень. • На лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано). • Подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба. • Пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися. • С высоким лбом – високочолий (високолобий). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять. Шевченко.] • Семи пядей во лбу – розуму як наклано. Пр. Розуму наче два клали, а третій топтав. Пр. Мудрий як Соломон; розуму аж понад голову. Більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові. Пр. Мудра голова; мудрагель; головатий чоловік. • Уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять. Пр. Вище від лоба очі не ходять. Пр. Вище тину лобода не бува. Пр. • Хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру). Пр. • Что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два. Пр. Чи в камінь головою, чи каменем у голову. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть. Пр. Хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо. Пр.

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

Изюминка. Котлеты с крапивой и лебедой.

Застосування лободи в народній медицині

Рослина лобода в понятті більшості є бур'яном, проте, за часів страшного голоду воно багатьом врятувало життя. З лободи готували хліб, варили супи і просто їли в сирому вигляді. На сьогоднішній день лобода, а саме її молоде листя і пагони, додаються в салати, оскільки в лебедя міститься велика кількість аскорбінової кислоти і каротину. У цьому матеріалі поговоримо про застосування лободи в народній медицині. Опис. Лобода, і її родичка - лобода, є однолітниками з родини лободових, тобто вони близькі родички, а значить, дуже схожі один на одного. Кожна рослина має безліч своїх різновидів. У Росії росте близько тридцяти видів мари, а також кілька видів лободи, наприклад, копьелістная, лискуча, садові, татарська і розлога. Всі вони схожі між собою, але досвідчені травоведи знають відмінності. На території нашої країни найбільш поширена лобода розлога. Лобода розлога належить виду дводольних однорічних рослин з родини лободових. У своїй будові має дуже потужний стрижневий корінь, який на пристойну глибину йде в грунт. Висота стебла завжди досягає півметра, а іноді і перевищує метр у висоту. Одноколірні листя без характерного для багатьох видів борошнистого нальоту мають ланцетовидную форму, розташовані очередно. Нижні листя може бути зубчастими і супротивними. Зібрані в суцвіття квітки дуже дрібні і одностатеві, але обидві статі розташовуються на одній рослині. Відмінністю чоловічих квіток від жіночих служить п'ятичленних оцвітиною. Цвітіння відбувається з липня по серпень. Плід - сім'янка. Лободу розкидисту можна зустріти в засмічених місцях, біля доріг, по річкових берегах і на пустирях. Лобода корисна тим, що поглинає з грунту сіль, відкладаючи її в листах, тому лободу іноді навмисно висаджують для того, щоб очистити землю від зайвої солі. Також, з-за великої кількості солі в листках, їх можна застосовувати в якості добрива для грунту. В якості продукту для споживання в їжу, або як декоративна рослина, визнана лобода садова, яка має листя різних кольорів, зокрема, зелені, жовті, червоні і строкаті. Даний вид лободи відрізняється морозостійкістю і може переносити температуру до -6 оС. У їжу застосовують молоді пагони і листя, які збираються до періоду цвітіння. Споживати лободу можна як у сирому вигляді, так і висушувати. Листя і пагони, як правило, не обрізають, а висмикують рослина цілком з коренем, після того, як розвинуться 7 - 8 повноцінних листка, але обов'язково до появи квіток. Склад рослини. Цінність лободи полягає, перш за все, в тому, що в ній вміст рослинного білка досягає 30%, саме тому за допомогою лободи багато людей змогли пережити голод. Зміст рослинної клітковини дорівнює 40%, плюс до цього в рослині присутній невеликий вміст рослинного жиру. Великий зміст аскорбінової кислоти, каротину, рутина і мінеральних солей. Присутній також бетаїн, який дуже активно бере участь в обміні речовин, зокрема, в жировому обміні. Насіння лободи багаті фосфоліпідами. Застосування лободи в харчуванні. Оскільки третина складу рослини є рослинним білком, цінність лободи полягає у відмінних поживні властивості. Листя лободи, які застосовуються в їжу, не мають запаху і смаку, тому служать прекрасною основою для супів і салатів. Висушене листя лободи в перетертої вигляді додаються в борошно, що підвищує її поживні властивості, а також додають тривалість зберігання приготованим продуктам з такої муки. Лободу з давніх часів використовують для приготування щей, котлет та каші, яка віддалено нагадує гречану. Застосування в медицині. Відмінними сечогінними, спазмолітичні, жовчогінні і заспокійливими властивостями володіють настої і відвари з молодого листя лободи. У народній медицині відвари застосовуються при хворобах шлунково-кишкового тракту, зокрема, помітно знижуються больові відчуття. При хворобах жовчовивідних шляхів і печінки рекомендовано вживати в їжу молоді відварені листя лободи. Крім цього, відвар з молодих листя лободи відмінно розріджує мокротиння, тому його часто рекомендують при кашлі, який супроводжується важко відхаркувальний мокротою. Настій з лободи корисний також при набряках, неврозах і при порушенні менструації, зокрема, має заспокійливу дію. Насіння відрізняються проносну дію. Нарівні зі споживанням всередину, відвари і настої лободи дуже корисні при зовнішньому застосуванні в якості компресів при суглобових болях. Для зменшення болю накладають змочені в настої серветки до гемороїдальних шишок. Якщо свіжі молоде листя потовкти, то вийде засіб з антисептичними та ранозагоювальні властивості. Рецепти приготування лікарських засобів з лободи. В умовах будинку з лободи готують наступне: Відвар для внутрішнього прийому: столова ложка подрібненого сухого листя заливається холодною водою, далі суміш доводять до кипіння, варять протягом 5 хвилин. Потім півгодини наполягають, проціджують і, розбавивши водою до вихідного рівня, приймають три рази в день по третині склянки; Настій для внутрішнього прийому: столову ложку подрібненого сухого листя заливають склянкою окропу, настоюють протягом однієї години, проціджують і приймають так само, по третині склянки тричі на день; Настій для полоскання ротової порожнини: п'ять столових ложок подрібнених сухих листя заливають склянкою окропу, настоюють протягом однієї години, проціджують і полощуть ним горло, а також ротову порожнину при стоматиті і ангіні.

Все для дачников и огородников

Лобода біла

Лобода Вікіпедія

Лобода (Chenopodium) — рід квіткових рослин родини Лободові (Chenopodioideae), що містить близько 150[1] видів з багаторічних або однорічних трав'янистих квіткових рослин, які зустрічаються практично в будь-якій точці світу з них в Україні зустрічаються 23 види. Це однорічні, рідше багаторічні трави, звичайно вкриті борошнистою поволокою. Листки чергові. Квітки у клубочках, звичайно маточково-тичинкові; оцвітина з п'яти листочків (іноді 2-4), при плодах трав'яниста, зрідка соковита. Тичинок звичайно п'ять; приймочки дві, рідко три-п'ять.

Фармацевтична енциклопедія

ОБОДА — Сhenopodium L. (грец. chenos — гусак + podion — ніжка, за формою листя) — рід однорічних або дворічних, рідко — багаторічних трав; рос. назва: марь. В Україні росте 23 види Л., в основному це бур’янові рослини. Найпоширеніші види: Л. біла — Ch. album L., Л. запашна — Ch. botrys L., Л. червона — Ch.rubrum L., у Західному регіоні часто відзначають Л. доброго Генріха — Ch. bonus-henricus L. Один із культурних видів лободи — Л. кіноа — Ch. quinoa, ще з первісних часів вирощується туземним населенням Південної Америки в горах на висоті до 4000 м над рівнем моря як хлібна рослина. Л. — трава 10–100 см завв., гола чи вкрита борошнистою поволокою. Листки чергові, плоскі, частіше — розсічено-зубчасті. Квітки в клубочках, зазвичай маточково-тичинкові, з зеленою оцвітиною, трав’янистою, зрідка — соковитою. Тичинок зазвичай 5. Тичинкові нитки майже завжди вільні, лише зрідка зростаються основами в м’ясистий диск. Приймочок 2, рідко — 3–5. Плоди з плівчастим оплоднем, який легко руйнується. Трава Л. білої містить алкалоїди, бетаїн, ліпіди, щавлеву кислоту, флавоноїди, оксикоричні кислоти (ванілінова, ферулова), вітаміни (В1, В2, С, Е), каротиноїди, барвники, ефірну олію, сапоніни, стероїди (сито­стерин). У насінні є жирна олія (4,9–9,1%), тритерпенові сапоніни і незначна кількість алкалоїдів. Інші дикорослі види Л., що трапляються в Україні, мають хімічний склад, близький до Л. білої але відрізняються дещо іншим вмістом і співвідношенням його компонентів. Насіння Л. кіноа містить до 19% протеїну, понад 47% крохмалю, до 5% жиру. В Європі Л. кіноа як хлібна рослина не поширилась, оскільки насіння цього виду, як майже всіх лободових, містить гіркий сапонін, його перед вживанням в їжу треба добре вимочувати. Тривале вживання насіння спричиняє виведення надмірної кількості азоту, захворювання нервової системи і органів травлення, менорагію та аборти. Експериментально доведено, що Л. біла має антибактеріальні та естрогенні властивості. У вітчизняній та зарубіжній народній медицині використовують траву та насіння Л. білої що має протизапальну, болетамувальну, седативну, відхаркувальну, проносну, сечогінну і протиглистну дію. Всередину настій трави приймають при бронхітах, туберкульозі легень, гастралгії, виразковій хворобі, запаленні та спазмах органів травлення, метеоризмі, хворобах печінки і селезінки, при неврастенії, істерії, мігрені, паралічах, судомі, гіпергідрозі та золотусі. Зовнішньо настій Л. білої використовують при карієсі зубів, дерматитах та інших захворюваннях шкіри, проти укусів комах. Припарки з трави мають болезаспокійливу дію й рекомендуються при ревматизмі та радикуліті, при мозолях тощо. Порошком із сухого листя присипають запрілості у дітей. Сік рекомендують при істерії й тепловому ударі. Свіже листя має протицинготну дію. До лікувально-профілактичного раціону рекомендується включати салати з молодого листя Л. білої. В народній медицині свіжий сік трави та відвар коренів Л. доброго Генріха та Л. червоної використовують для лікування пухлин