Відмінності між версіями «Юрба»

Поточна версія на 21:56, 30 листопада 2014

Ю́рба, -би, ж. Толпа, гурьба. Рудч. Чп. 257. Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей. Посередині килим, а на килимі пляшки, чарки і всяка страва. К. ЧР. 63. Прощайся з юрбою твоєю. Котл. Ен. III. 24. Юрбою йшли. Черн. у. Ум. Юрбочка, юрбиця. Було тут військо волонтирі та всяких юрбиця людей. Котл. Ен. IV. 56.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЮРБА́, и, жін. 1. Велике безладне, неорганізоване скупчення людей; натовп. Гомін і рик величезної юрби ставався чимраз голоснішим (Іван Франко, VI, 1951, 63); Ще не дійшовши до колії, ми здалека побачили велику юрбу, яка заповнила порожні залізничні платформи (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 34); // кого, яка. Група людей, яких об'єднує щось спільне. Юрба гостей зібралась уже чималенька (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 69); Юрба в'язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 376); [Мотря:] Постановите кварт зо дві горілки — .. то наші кавалери зразу приймуть вас у свою юрбу! (Марко Кропивницький, II, 1958, 25); Юрби веселої дітвори сповнювали вечір своїм гомінким криком (Яків Качура, Вибр., 1953, 286); // Велике скупчення тварин одного виду (перев. птахів, комах, риб, собак і т. ін.). Ціла юрба [псів] кинулася по тісненькім подвір'ю, по всіх закутках, порпають, нюхають, дряпають — Лиса ані сліду (Іван Франко, IV, 1950, 92); Коло льотка дзижчало багато бджіл, які повертались з медом додому. Медунка не хотіла товпитись у юрбі (Оксана Іваненко, Про бджілку.., 1959, 23); // Велика кількість, скупчення чого-небудь (будинків, дерев тощо). Поміж широкою синьою биндою Дніпра та юрбою зелених гір побігла з Канева триверстова піскувата дорога до Шевченкової могили (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 43); * Образно. У розчинене навстіж вікно гомінкою юрбою звуків ввалився теплий вечір (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 63); Десь грала музика вечірня, І над моєю головою Зірки злітались на ночівлю Золотоперою юрбою (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 28); // у знач. присл. юрбою, юрбами. Неорганізовано і в великій кількості; гуртом. Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли (Борис Грінченко, I, 1963, 356); Така тиха, зоряна й ясна ніч. А в ній у голубім сяйві юрбою бродять дівчата молоді з піснями лункими (Андрій Головко, II, 1957, 234); Ковачі покинули свої кузні, юрбами бродили по вулицях, .. співали пісень (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 196); Стоять [пасажири] юрбами на терасах, на палубі, мов заворожені, і дивляться на казкові.. береги (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 198).

Юрбою сунути див. сунути.

2. Звичайні люди, маса на відміну від героїв, обдарованих, видатних осіб. [Міріам:] Я всіх і все ненавиджу за нього [Мессію], і ворогів, і друзів, і юрбу, отой народ безглуздий, що кричав: «Розпни його, розпни!» (Леся Українка, II, 1951, 120). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 615.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЮРБА́, и, ж. 1. Велике безладне, неорганізоване скупчення людей; натовп. Гомін і рик величезної юрби ставався чимраз голоснішим (Фр., VI, 1951, 63); Ще не дійшовши до колії, ми здалека побачили велику юрбу, яка заповнила порожні залізничні платформи (Мур., Бук. повість, 1959, 34); // кого, яка. Група людей, яких об’єднує щось спільне. Юрба гостей зібралась уже чималенька (П. Куліш, Вибр., 1969, 69); Юрба в’язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Щог., Поезії, 1958, 376); [Мотря:]Постановите кварт зо дві горілки — .. то наші кавалери зразу приймуть вас у свою юрбу! (Кроп., II, 1958, 25); Юрби веселої дітвори сповнювали вечір своїм гомінким криком (Кач., Вибр., 1953, 286); // Велике скупчення тварин одного виду (перев. птахів, комах, риб, собак і т. ін.). Ціла юрба [псів]кинулася по тісненькім подвір’ю, по всіх закутках, порпають, нюхають, дряпають — Лиса ані сліду(Фр., IV, 1950, 92); Коло льотка дзижчало багато бджіл, які повертались з медом додому. Медунка не хотіла товпитись у юрбі (Ів., Про бджілку.., 1959, 23); // Велика кількість, скупчення чого-небудь (будинків, дерев тощо). Поміж широкою синьою биндою Дніпра та юрбою зелених гір побігла з Канева триверстова піскувата дорога до Шевченкової могили (Коцюб., III, 1956, 43); *Образно. У розчинене навстіж вікно гомінкою юрбою звуків ввалився теплий вечір (Кол., На фронті.., 1959, 63);Десь грала музика вечірня, І над моєю головою Зірки злітались на ночівлю Золотоперою юрбою(Мур., Осінні сурми, 1964, 28); // у знач. присл. юрбо́ю, юрба́ми. Неорганізовано і в великій кількості; гуртом. Школярки та школярі юрбою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли(Гр., І, 1963, 356); Така тиха, зоряна й ясна ніч. А в ній у голубім сяйві юрбою бродять дівчата молоді з піснями лункими (Головко, II, 1957, 234); Ковачі покинули свої кузні, юрбами бродили по вулицях, .. співали пісень (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 196); Стоять [пасажири] юрбами на терасах, на палубі, мов заворожені, і дивляться на казкові.. береги (Цюпа, Україна.., 1960, 198).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Юрба, -би, ж. Толпа, гурьба. Рудч. Чп. 257. Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей. Посередині килим, а на килимі пляшки, чарки і всяка страва. К. ЧР. 63. Прощайся з юрбою твоєю. Котл. Ен. III. 24. Юрбою йшли. Черн. у. Ум. юрбочка, юрбиця. Було тут військо волонтирі та всяких юрбиця людей. Котл. Ен. IV. 56.

Ілюстрації