Відмінності між версіями «Кичка»
Kimmn (обговорення • внесок) (→Сучасні словники) |
Kimmn (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] |
[[Категорія:Слова 2014 року]] | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
[[Категорія:Ки]] | [[Категорія:Ки]] | ||
Версія за 21:34, 30 листопада 2014
Ки́чка, -ки, ж. 1) Прядь льна, заплетенная въ косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кичка. Метл. 208. 2) Кольцеобразный валикъ изъ пакли, шерсти или гарусу, иногда обшитый холстомъ, который носится замужними женщинами на головахъ подъ головнымъ уборомъ (очіпком, чепцем). Kolb. І. 38. 3) Хомутина, подушка валькомъ, кишкой, поджатая подъ клешни хомута. Вас. 159. Лимарь кичку зашиває. Шевч. 540. 4) Пучекъ соломы или камыша, употребляемый для крытья крыши. Желех. 5) Часть воротъ, дверей: кусокъ дерева съ вырѣзаннымъ въ немъ съ одной стороны углубленіемъ, — этой стороной онъ прибивается къ столбу или стѣнѣ, тогда углубленіе даетъ отверстіе, въ которое входитъ верхъ вертикальнаго столбика глухого конца воротъ пли шипъ дверей. Шух. I. 87, 93. 6) Оставшійся въ землѣ послѣ срубленнаго дерева его пень или корень. А наші кички викопують.
Зміст
Сучасні словники
КИ́ЧКА, и, жін.
1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. Лимар кичку зашиває (Тарас Шевченко, II, 1953, 140); [Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (Марко Кропивницький, V, 1959, 358).
2. діал. Старовинний головний убір заміжньої жінки. З-під кички пробивалося два пасма волосся і тінями облягало високе чоло (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 148).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 156.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Кичка Вікісловник
Кичка Матеріал з Вікіпедії
