Відмінності між версіями «Демон»

Версія за 18:01, 30 листопада 2014

Демон, -на, м. Демонъ. К. ЧР. 93. Ведеть (Спаситель) від пекла демона. Чуб. III. 26.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДЕ́МОН, а, чол. У грецькій міфології — нижче божестію, злий дух або чорт, інколи доброзичливий до людей. А разом з розсвітом.. Ослабла й сила демона страшного (Іван Франко, XIII, 1954, 15); Десять разів проклинав він демона, що підказав йому зловтішну думку показатись Янцеві (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 411); * У порівняннях. Бродій ішов вулицею Мукачева, кощавий і згорблений, чорний, як демон (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 281); // перен., заст. Уособлення якого-небудь пороку, пристрасті і т. ін. Який легіон демонів упертості сидить в сій дівчині! Нічого, певне, вже з нею не поробиш (Леся Українка, V, 1956, 18); А той демон, браття милі, — Се бажання наші власні! (Іван Франко, XIII, 1954, 15).

Словник іншомовних слів

ДЕМОН демон; ч. (гр.) 1. У давньогрецькій міфології нижче божество, що сприяє чи перешкоджає людині у здійсненні її намірів. 2. У християнстві - злий дух, диявол. 3. перен. Погана, зла людина.

Словник синонімів

ДЕМОН злий дух, злий геній, Мефістофель, джин, дух тьми, етн. перелесник, жм. гемон; З. П. спокусник, звабник; (упертости) П. вада, пристрасть до.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання