Відмінності між версіями «Млявість»
Осадча (обговорення • внесок) |
Осадча (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
2. Який відбувається без напруження, повільно. Збирає гній дівча худе. Корова млявою ходою кудись сама собі бреде (Павло Тичина, II, 1957, 270); При млявому травленні п'ють по 3 чашки на день відвару з кореневища аїру (Лікарські рослини.., 1958, 23); | 2. Який відбувається без напруження, повільно. Збирає гній дівча худе. Корова млявою ходою кудись сама собі бреде (Павло Тичина, II, 1957, 270); При млявому травленні п'ють по 3 чашки на день відвару з кореневища аїру (Лікарські рослини.., 1958, 23); | ||
// Малопомітний; неяскравий. Де у хвилях тремтить і полискує Млявий промінь нічних ліхтарів; Де бушують вали над безоднею, — Там стояла вона без шляху. Без притулку, з журбою самотньою (Павло Грабовський, I, 1959, 471); Десь далеко на сході жевріє обрій поки що млявим, світанковим вогнем (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1948, 355). | // Малопомітний; неяскравий. Де у хвилях тремтить і полискує Млявий промінь нічних ліхтарів; Де бушують вали над безоднею, — Там стояла вона без шляху. Без притулку, з журбою самотньою (Павло Грабовський, I, 1959, 471); Десь далеко на сході жевріє обрій поки що млявим, світанковим вогнем (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1948, 355). | ||
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 765. | + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 765. |
[[Категорія:Мл]] | [[Категорія:Мл]] | ||
Версія за 14:59, 30 листопада 2014
Мля́вість, -вости, ж. Вялость, слабость.
МЛЯ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. мля́вий. [Аецій Панса:] Неначе ти вступив до тої секти, що млявість прищепляє та байдужість (Л. Укр., II, 1951, 358); Ванда, всупереч своїй млявості, швидко одягає пальто (Хижняк, Тамара, 1959, 119); Не беріть мені за зле млявість в моїй розмові з Вами у Львові і мов неписання до Вас з Буковини (Л. Укр., V, 1956, 354); Недоліками концерту є деяка млявість, недостатність контрастів (Рад. Укр., 12.XI 1948, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 765.
МЛЯ́ВИЙ, а, е. 1. Позбавлений жвавості, бадьорості. [Любов:] Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску (Леся Українка, II, 1951, 27); А за нею [хмарою] чередою інші хмари попливли, ніби йшли до водопою мляві, стомлені воли (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 56); // Який не відбиває експресії; маловиразний. Ті самі очі, чорні, як безодні, .. Тепер без блиску, мляві та холодні (Іван Франко, XI, 1952, 262); Вони.. лежали втрьох край горба, знічев'я перекидаючись млявими фразами. Давалася взнаки втома останніх днів (Олесь Гончар, III, 1959, 392). 2. Який відбувається без напруження, повільно. Збирає гній дівча худе. Корова млявою ходою кудись сама собі бреде (Павло Тичина, II, 1957, 270); При млявому травленні п'ють по 3 чашки на день відвару з кореневища аїру (Лікарські рослини.., 1958, 23); // Малопомітний; неяскравий. Де у хвилях тремтить і полискує Млявий промінь нічних ліхтарів; Де бушують вали над безоднею, — Там стояла вона без шляху. Без притулку, з журбою самотньою (Павло Грабовський, I, 1959, 471); Десь далеко на сході жевріє обрій поки що млявим, світанковим вогнем (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1948, 355).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 765.
