Відмінності між версіями «Хвала»
(Створена сторінка: '''Хвала, -ли, '''''ж. ''Хвала, хваленіе, похвала. ''Ледачая хвала сама себе хвалить. ''Ном. № 2562. ''...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хвала, -ли, '''''ж. ''Хвала, хваленіе, похвала. ''Ледачая хвала сама себе хвалить. ''Ном. № 2562. ''Честь Богу, хвала і вам на здоров’я. ''Ном. № 10008. '''Хвалу Бо́гові оддав'''. Восхвалилъ Бога. МВ. I. 16. '''Хвалу за хвіст тягти'''. Шутливо: быть звонаремъ. ''Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш ''обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ. | '''Хвала, -ли, '''''ж. ''Хвала, хваленіе, похвала. ''Ледачая хвала сама себе хвалить. ''Ном. № 2562. ''Честь Богу, хвала і вам на здоров’я. ''Ном. № 10008. '''Хвалу Бо́гові оддав'''. Восхвалилъ Бога. МВ. I. 16. '''Хвалу за хвіст тягти'''. Шутливо: быть звонаремъ. ''Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш ''обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | |||
| + | ХВАЛА́, и́, ж. | ||
| + | |||
| + | 1. Похвала, уславлення. А подивися та спитай! Що там твориться у тім раї! Звичайне, радость [радість] та хвала! Тобі єдиному святому За дивнії твої діла! Отим-бо й ба! Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Шевч., II, 1963, 253); — Я не потребую, не хочу вашої хвали: її ні в кишеню не покладеш, ні душі нею не зогрієш (Стельмах, І, 1962, 523); Україна вставала з пожарів, жила, І солдату в дарунок лунала хвала (Нагн., Пісня.., 1949, 73); — Ви пробачте, що я так все просто… без дипломатії, розумієте, звик так говорити. Чому? Краще в очі найгіркішу правду, аніж у очі — хвалу, а за очі — хулу (Збан., Сеспель, 1961, 35). | ||
| + | |||
| + | &́9671; Віддава́ти (відда́ти) хвалу́ див. віддава́ти. | ||
| + | |||
| + | 2. Урочисте звеличання, прославляння кого-, чого-небудь; гімн. Як вільне море в час прибою, Радянська гомонить сім’я — І стоголосою хвалою Квітчає Партії ім’я (Рильський, III, 1961, 97). | ||
| + | |||
| + | &́9671; Склада́ти (скла́сти) хвалу́ див. склада́ти; Співа́ти хвалу́ див. співа́ти. | ||
| + | |||
| + | 3. у знач. присудк. сл. Вигук, що передає захоплення, величання, визнання кого-, чого-небудь. Радіймо всі — весна прийшла! Вітаймо сонце, що тепла Дає й для мушки і стебла,— Хвала йому, хвала!.. (Вороний, Вибр., 1959, 92); Хвала ж бійцям і теслям! Вічна слава Народові, трудівнику й герою, Що мостить міст в майбутнє золотий (Рильський, III, 1961, 10); Хвала труду незгасному, Хвала навіки миру!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 3). | ||
| + | |||
| + | &́9671; Хвала́ бо́гові (бо́гу, бога́м) — те саме, що Хвали́ти бо́га (див. бог). — Хвала богові, я вільна тепер, а про гроші — мені байдуже. Живу собі, як пташка та, безжурно… (Мирний, III, 1954, 169); — Кличе [покійна Соломія].. А не приходить, ні… Та й хвала богу, бо засмутилась би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині… (Коцюб., І, 1955, 388); [Андромаха:] Хвала богам! Пішли-таки лідійці! Пішли на бій (Л. Укр., II, 1951, 291); Честь і хвала́ кому, чому — уживається як заклик, що виражає захоплення, визнання заслуг, гідності кого-небудь, вдячності кому-небудь за щось. Честь і хвала невмирущому таланові і довічна йому слава! (Мирний, V, 1955, 422). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 32. | ||
| + | |||
| + | Хвала, ли, ж. Хвала, хваленіе, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить. Ном. № 2562. Честь Богу, хвала і вам на здоров’я. Ном. № 10008. Хвалу бо́гові оддав. Восхвалилъ Бога. МВ. І. 16. Хвалу за хвіст тягти. Шутливо: быть звонаремъ. Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш — обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:хвала4.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
[[Категорія:Хв]] | [[Категорія:Хв]] | ||
Версія за 20:40, 29 листопада 2014
Хвала, -ли, ж. Хвала, хваленіе, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить. Ном. № 2562. Честь Богу, хвала і вам на здоров’я. Ном. № 10008. Хвалу Бо́гові оддав. Восхвалилъ Бога. МВ. I. 16. Хвалу за хвіст тягти. Шутливо: быть звонаремъ. Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ.
Сучасні словники
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ХВАЛА́, и́, ж.
1. Похвала, уславлення. А подивися та спитай! Що там твориться у тім раї! Звичайне, радость [радість] та хвала! Тобі єдиному святому За дивнії твої діла! Отим-бо й ба! Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Шевч., II, 1963, 253); — Я не потребую, не хочу вашої хвали: її ні в кишеню не покладеш, ні душі нею не зогрієш (Стельмах, І, 1962, 523); Україна вставала з пожарів, жила, І солдату в дарунок лунала хвала (Нагн., Пісня.., 1949, 73); — Ви пробачте, що я так все просто… без дипломатії, розумієте, звик так говорити. Чому? Краще в очі найгіркішу правду, аніж у очі — хвалу, а за очі — хулу (Збан., Сеспель, 1961, 35).
&́9671; Віддава́ти (відда́ти) хвалу́ див. віддава́ти.
2. Урочисте звеличання, прославляння кого-, чого-небудь; гімн. Як вільне море в час прибою, Радянська гомонить сім’я — І стоголосою хвалою Квітчає Партії ім’я (Рильський, III, 1961, 97).
&́9671; Склада́ти (скла́сти) хвалу́ див. склада́ти; Співа́ти хвалу́ див. співа́ти.
3. у знач. присудк. сл. Вигук, що передає захоплення, величання, визнання кого-, чого-небудь. Радіймо всі — весна прийшла! Вітаймо сонце, що тепла Дає й для мушки і стебла,— Хвала йому, хвала!.. (Вороний, Вибр., 1959, 92); Хвала ж бійцям і теслям! Вічна слава Народові, трудівнику й герою, Що мостить міст в майбутнє золотий (Рильський, III, 1961, 10); Хвала труду незгасному, Хвала навіки миру!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 3).
&́9671; Хвала́ бо́гові (бо́гу, бога́м) — те саме, що Хвали́ти бо́га (див. бог). — Хвала богові, я вільна тепер, а про гроші — мені байдуже. Живу собі, як пташка та, безжурно… (Мирний, III, 1954, 169); — Кличе [покійна Соломія].. А не приходить, ні… Та й хвала богу, бо засмутилась би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині… (Коцюб., І, 1955, 388); [Андромаха:] Хвала богам! Пішли-таки лідійці! Пішли на бій (Л. Укр., II, 1951, 291); Честь і хвала́ кому, чому — уживається як заклик, що виражає захоплення, визнання заслуг, гідності кого-небудь, вдячності кому-небудь за щось. Честь і хвала невмирущому таланові і довічна йому слава! (Мирний, V, 1955, 422).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 32.
Хвала, ли, ж. Хвала, хваленіе, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить. Ном. № 2562. Честь Богу, хвала і вам на здоров’я. Ном. № 10008. Хвалу бо́гові оддав. Восхвалилъ Бога. МВ. І. 16. Хвалу за хвіст тягти. Шутливо: быть звонаремъ. Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш — обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ.
Ілюстрації
|
|
x140px | 
|
|
