Відмінності між версіями «Рай»

Версія за 20:57, 29 листопада 2014

Рай, раю, м. 1) Рай, жилище прародителей. Як Бог вигнав Адама і Єву з раю, то вони посідали в лісі. Чуб. І. 146. 2) Рай, жилище праведныхъ. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. 3) Родъ игры; также рай з пеклом. Ив. 34, 36, 37. 4) На второй день крестинъ обычай омовенія рукъ роженицы и пр., послѣ чего участники (кромѣ роженицы) идутъ въ шинокъ угощаться на деньги бабки; все это называется ходити в рай. ХС. VIІ. 433. Ум. Райо́к, райо́чок. Шевч. 630. Чуб. III. 322.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РАЙ 1, раю, чол. 1. За релігійними уявленнями — місце, де блаженствують праведники після смерті. Господи, візьми мою душу до себе в рай! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 21); Ні на землі, ні в пеклі, ні в раю Він не забув своєї Беатріче (Леся Українка, I, 1951, 174); * У порівняннях. Сіяло сонце: в небесах Ані хмариночки; та тихо Та любо, як у раї (Тарас Шевченко, I, 1951, 312); // За біблійною легендою — сад, в якому жили перші люди Адам і Єва до так званого гріхопадіння. — Хочеш, — питаю, — я прочитаю, як бог творив світ і перших людей, як вони жили в раю, як согрішили й що їм було за те? (Панас Мирний, IV, 1955, 338); — Там [у святому письмі] сказано, що бог, виганяючи з раю наших прародичів, дав їм за одежу шкіри звірячі (Іван Франко, IV, 1950, 123).

2. перен. Красива, благодатна місцевість. У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим (Тарас Шевченко, II, 1963, 217); [Іван:] Глянеш кругом себе — рай та й годі! Зорі — як свічі воскові, води — немов срібло, за садами хат не видко (Степан Васильченко, III, 1960, 26); [Наташа:] А у вас тут гарно, природа прекрасна, прямо рай... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 158); В задумі вічній гори, земний чудесний рай. Спокійне синє море, вишневий небокрай (Володимир Сосюра, II, 1958, 38); // Чудове, спокійне, щасливе життя. Хто щиро поважа родину, Свій рідний край, Тому не всюди рай: Чужина в'ялить, як Билину (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 48); Добре мені стало жити на білому світі! І на роботі ладиться,.. і дома просто-таки рай (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 4); // Насолода, блаженство, щастя. Він нагадав Настю.. Серце його знов забагло кохання, того тихого раю, про який він так довго марив (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35); Рай далекого дитинства розкривався перед ними червоними маками, рожевим цвітом і волошками (Олександр Довженко, I, 1958, 314).

3. перен. Лагідне, ніжне звертання до близької, дорогої людини. Ти, любко моя, моє сонце, мій раю, Коли б я побачив тебе ще хоч раз! (Леся Українка, IV, 1954, 111); [Маруся (до Грицька):] Прощай, моя ти втіхонько єдина, Моє життя, мій раю дорогий (Володимир Самійленко, II, 1958, 15).

РАЙ 2 ... Перша частина складних слів, що відповідає слову районний, напр.: райагроном, райветлікарня, райвідділ, райвійськкомат, райгазета, райконтора, райконференція, раймаг, райміліція, райнаросвіта, райпартшкола, райпромкомбінат, райсуд і т. ін.

Словопедія

РАЙ - (біблійний) сад, едем; (небесний) Небо, Небеса, вічне <небесне, Боже> царство, житлище святих, Єлисейські поля; (земний) казковий край, Аркадія; П. щасливе життя, насолода, блаженство, щастя; зв. РАЮ! д! РАДОСТЕ!

«Словники України on-line»

Рай – іменник чоловічого роду

відмінок - однина; називний - рай; родовий - ра́ю ; давальний - ра́ю, ра́єві ; знахідний - рай; орудний - ра́єм ; місцевий - на/у ра́ї, ра́ю ; кличний ра́ю.

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

Рай (Быт.2:8 , Быт.15:3 , Иоил.2:3 , Лук.23:42 ,43, 2Кор.12:4 ) - это слово Персидского происхождения и означает сад. Так названо прекрасное жилище первого человека, описанное в ·кн. Бытия. Рай, в котором пребывали первые человеки, был для тела вещественный, как видимое блаженное жилище, а для души - духовный, как состояние благодатного общения с Богом и духовного созерцания тварей. Раем называется и то блаженное жилище небожителей и праведников, которое наследуют они после Страшного Суда Божия. см. Едем.

Все словари: БОЛЬШАЯ КОЛЛЕКЦИЯ СЛОВАРЕЙ

РАЙ I I, род. п. рая, укр., блр. рай, др.-русск., ст.-слав. раи (Клоц., Супр., Остром.), болг. рай, сербохорв. раj, род. раjа, словен. raj, род. п. rajа – то же, sveti raj "небо", чеш. raj, слвц., польск., в.-луж., н.-луж. raj. Скорее всего, заимств. из др.-ир., ср. авест. raу- м. "богатство, счастье", др.-инд. raу-, ras м., ж. "состояние, сокровище, богатство", rayis "дар, владение", которые родственны лат. res "дело, имущество", др.-инд. rati "дает, дарует"; см. Фасмер в сб. Ostd. Volksb. 126. Ср. также морд. м. riz "счастье", которое считается заимств. из ир. (Паасонен, FUF 8, 75), а также греч. "рай" – из др.-ир. pairidaeza-. Признание родства слав. *rajь и индо-ир. слов (Младенов 556; Маценауэр, LF 16, 163 и сл.) заставляет допустить чередование o : e, которое не может быть доказано. Лит. rojus "рай", судя по ударению, заимств. из слав.; см. Брюкнер (FW 127), Гуйер (LF 47, 52) против Младенова. Кроме того, Эндзелин (М.–Э. 3, 498) сравнивает это слово с лтш. rat, raju "корчевать, очищать", лат. rarus "редкий, рыхлый" (нерешительно). Миккола (Ursl. Gr. 1, 54 и сл.), Калима ("Slavia", 17, 33 и сл., [а также в "Neuph. Мitteil.", 48, 58 и сл. – Т.]), Голуб–Копечиый (309) без всяких на то оснований сближают слав. *rajь с рой, река (аналогично край : кроить) и предполагают здесь древнее знач. "море, течение". Против последней этимологии, поддержанной Кипарским (ВЯ, 1956, No 5, 136), говорит то обстоятельство, что в русск. гидронимии не сохранилось никаких следов употребления рай в знач. "река, течение". •• [Будимир ("Зборн. Филоз. фак. у Београду", 4, 1957, стр. 9) отождествляет рай с русск. рай "отдаленный шум, гул". – Т.] II II "гул, шум, отзвук", яросл., костром., нижегор. (Даль), раять "звучать", вост.-русск. Сравнивают с цслав. раръ "звук", укр. рарiг, род. п. рарога "вид ястреба", чеш. rаrоh – то же, слвц. raroh, польск. rarog, в.-луж. rаrоh – то же, далее с лит. rojoti, rojoju "тревожно каркать", rieju, rieti "кричать, ругаться", вост.-лит. reju, rietie, лтш. reju, riet "лаять", raju, rat "бранить", raja iеt "быть в момент течки, случаться", ratet "ругать", ratе "ссора", др.-инд. rayati "лает" (но ср. лаять), др.-исл. ramr "хриплый" (*remaz), remja "реветь", romr "голос, карканье", лат. ravus "хриплый"; см. Мейе, Et. 405; Траутман, ВSW 242 и сл.; М.–Э. 3, 496, 498; Вальде–Гофм. 2, 421; Уленбек, Aind. Wb. 248; Мi. ЕW 271; Булаховский, ОЛЯ 7, 108; Маценауэр, LF 16, 168 и сл.

Українська-англійська Словник

Рай - Paradise, heaven.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Сучасні словники

Вікіпедія:Рай — символ щасливого майбутнього для релігійної людини; мирного буття, душевного спокою; рівноваги і внутрішнього задоволення; красивої, благодатної та багатої землі, кохання; найвищої насолоди. Край, де за біблійними переказами містився рай, звався Едемом. Це омріяна, прекрасна земля — багата, щедра, розкішна. Для її позначення існує синонімічний ряд: Едем, рай, райська місцевість, райські кущі тощо. Етимологія слова «рай» пов'язується зокрема з індійським словом — rayis («дар, володіння»), в грецькій та латинській мовах воно позначалося словом paradisus. В християнських уявленнях це місце постійного блаженства, обіцяне праведникам в майбутньому житті. З погляду строгої теології та містики про Рай відоме єдине — що там людина завжди знаходиться поряд з Богом. У християнській іконографічній, літературній, і фольклорній традиції розглядають: Рай як сад — опис Едему (Книга Буття. 2, 8—3,24); Рай як місто — опис Небесного Єрусалиму (Апок. 21,2—22,5); Рай як небеса — апокрифічні описи надбудованих один над іншим і населених ангелами небесних ярусів (починаючи з «Книг Еноха Праведного»). Християнські уявлення про рай[ред. • ред. код]

З життя святих ми знаємо, що християни ще в 3 столітті мали уявлення про Царство Небесне або Небесний рай. В житті св. Пер­петуї (202 або 203 р.) Сатур розповідає своє видіння про рай. Спочатку він описує загальний вигляд раю: spatium grande guod tale fuit, guasi viridarium, arbores habens rosae et omne genus floris. Altitudo autem arborum erat in modum cypressi, guarum folia cadebant sine cessatione. Далі він говорить, що святі (згадує тут формулу написів: intersanctos) в цьому саду перебувають в тіні рожевих дерев: in viridario sub arbora rosae і насолоджуються запахом духмяних квітів: universi odore inenarrabili alebamur, guinos satiabat. Майже ідентичний опис райського саду знаходиться в творчості отців церкви, і в молитвах рай називають зеленим містом — грец. ιόπος χλοηρός. Цей же розкішний опис перейшов і на християнські написи. На одному з них, що написаний 382 р., можна прочитати: inde eximios paradisi regnant odores tempore continuo vernant ubi gramina rivis Після таких описів зрозуміло, що християнська символіка зображала рай у вигляді дерев і розкішної рослинності. На написах або на саркофагах, коли зображували померлого у вигляді чоловіка або жінки з молитовно піднятими руками (orante) і його переселення в рай, з двох сторін людської фігури зображали дерева або рослинність.

Ілюстрації

Див. також

Додаткові відомості